Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow рен-рос arrow РІШИТЕЛЬНІ ПУНКТИ 1728
   

РІШИТЕЛЬНІ ПУНКТИ 1728

- договірні статті між гетьманом Лівобереж. України Д. Апостолом і цар. урядом, якими регулювалися відносини Гетьманщини з Росією. Видані у вигляді указу Петра II у відповідь на подану гетьманом петицію про повернення Гетьманщині прав, викладених ще в договір, статтях Б. Хмельницького (див. Березневі статті 1654). Акт складався з преамбули і 28 пунктів. У Війську Запорізькому формально відновлювалася діяльність Генеральної військової ради, якій поверталися повноваження «вільними голосами обирати» гетьмана, але тільки за дозволом і згодою рос. монарха (ст. 2); усувати гетьмана з посади стало виключ. компетенцією імператора. На посади ген. старшини і полковників добиралися по 2—3 кандидати, які подавалися на розгляд імператорові (ст. 3). Нововведенням були гарантії гетьмана, що на найвищі посади в Козац. д-ві можуть обиратися також іноземці, тобто росіяни. Полк, старшина і сотники обиралися козаками і затверджувалися гетьманом. Підтверджувалися права старшини на рангові маєтності козаків і селян — на володіння землею. Полковники прирівнювалися до рос. генерал-майорів, їм передбачалося надавати за службу землі й маєтки, однак цар. грамоти на власність віднині мали видаватися лише за особистим проханням гетьмана і переважно тільки на час служби (ст. 10, 12). Гетьм. уряд позбавлявся права на зносини з ін. країнами, йому лише дозволялося вирішувати в присутності рос. уповноваженого дрібні прикорд. справи з Річчю Посполитою, Кримським ханством. Підвищувалася роль генеральної старшини у суд. справах (ст. 1). Відновлювався старий принцип «де три козаки, там два третього повинні судити». Вперше в офіц. акті вжито поняття «малоросійські права» (преамбула). Рядових козаків повинні були судити курінні та ін. отамани, селян — сільс. отамани, міщан — війти «за своїми артикулами і від своїх людей». Наст, інстанцією визначались суди сотенні та міські (гродські), далі — полкові. Генеральний суд, який тепер складався з трьох українців і трьох росіян, не був найвищим арбітром, бо його рішення можна було оскаржити гетьману «яко президенту того суду». Якщо гетьман сумнівався щодо присуду, він збирав старшин, раду, котра мала повноваження не тільки скасовувати рішення Ген. суду, а й накладати на суддів штраф на користь незаслужено покараного. Невдоволені ухвалою гетьмана чи старшин, ради отримували право скаржитися («бити чолом») імператорові або колегії закорд. справ, до якої 1727 перейшло управління Гетьм. Україною. Згідно з «Р. п.» 1782 було введено ще одну посаду генерального підскарбія, яку займав представник царя. Це давало Москві можливість контролювати фінанси України-Гетьманщини.

Безумовною заслугою Д. Апостола стало: розширення повноважень старшин, рад у галузі організації торгівлі і промислів (ст. 15), спроба поставити перепони на шляху скупівлі за безцінь чи відвертого захоплення укр. земель росіянами (ст. 16 і 19). Чисельність найм. війська обмежувалася до 3 полків (окрім реєстрових козаків). Гетьман з військ, боку мав підлягати рос. генерал-фельдмаршалові (ст. 5, 6). Передбачалося перенести столицю Гетьманщини з Глухова «у більш зручне для України місце» (ст. 11) тощо. Деякі вимоги гетьмана (про новий статус біженців з Росії, про висилку з України розкольників) імператор відхилив, одну статтю (про майно старшини) залишив без відповіді, розгляд ще однієї (про кордони зі Слобожанщиною) відклав. «Р. п.» 1728, при всій їх обмеженості, дали можливість Д. Апостолу на певний час загальмувати процес деформації Гетьманщини як політ, утворення.

Літ.: Маркевич Н. Статьи Гетмана Данилы Апостола. — Решение, учиненное по Его Имп. указу в Верх. Тайном Совете на поданное прошение войска Запорожскаго обоих сторон Днепра Гетмана Господина Апостола.

В кн.: Маркевич Н. История Малороссии, т. 3. М., 1842; Крупницький Б. Гетьман Данило Апостол і його доба. А угсбург, 1948; Дорошенко Д. І. Нарис історії України, т. 2. К., 1992; Смолій В. А., Степанков В. С. Укр. держ. ідея XVII—XVIII ст.: проблеми формування, еволюції, реалізації. К., 1997; Мироненко О. М. Вітчизн. конституціоналізм від І. Мазепи до К. Розумовського (1687— 1764). «Вісник АПНУ», 2000, № І.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази