Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow дек-деп arrow ДЕМОКРАТИЧНИЙ ЦЕНТРАЛІЗМ
   

ДЕМОКРАТИЧНИЙ ЦЕНТРАЛІЗМ

- керівний принцип організаційної побудови й діяльності марксистсько-ленінських партій, органів держ. влади й держ. управління і громадських орг-цій в СРСР та ін. країнах соціалістичної співдружності. Зміст і вимоги Д. ц. відображено в Статуті Комуністичної партії Радянського Союзу. Він означає виборність усіх керівних органів партії знизу доверху; розвиток демократії внутріпартійної, періодичну звітність парт. органів перед своїми парт. орг-ціями й перед вищестоящими органами; сувору дисципліну партійну й підкорення меншості більшості; безумовну обов'язковість рішень вищих органів для нижчих. Дотримання цих вимог забезпечує органічне поєднання централізму й демократизму. Демократизм комуністичної партії втілюється в рівності прав і обов'язків, високій активності й самодіяльності членів партії, у виборності, підзвітності, змінюваності й широкій ініціативі парт. органів. Усі принципові питання в орг-ціях вирішуються колективно на основі широкого обговорення, повсякденного розвитку критики і самокритики. Централізм забезпечується єдністю ідейних, тактичних і орг. принципів, наявністю єдиних для всієї партії Програми, Статуту й партквитка. Партія має єдиний повновладний верховний орган - з'їзд, а в періодах між з'їздами- єдиний керівний орган - Центр. Комітет. Марксистсько-ленінські партії рішуче відкидають усяке протиставлення двох сторін Д. ц., виходять з невіддільності розвитку внутріпарт. демократії від зміцнення парт. дисципліни. Справжня демократія в партії забезпечується проведенням у життя парт. органами волі більшості комуністів. Свобода ж фракцій і угруповань, на якій наполягають опортуністи, означала б по суті заперечення вимог демократизму, підрив єдності партії. Для марксистсько-ленінських партій однаково шкідливі і анархічна розбещеність, і бюрократична централізація, яка стримує розвиток ініціативи й активності парт. орг-цій, членів партії. Принцип Д. ц. забезпечує вільний обмін думками між комуністами, їхню високу активність у виробленні й практичному здійсненні політики партії. Д. ц. передбачає тер.-виробничий принцип орг. побудови партії, у відповідності з яким первинні партійні організації створюються за місцем роботи комуністів і об'єднуються в районні, міські та ін. тер. орг-ції. Місцеві й первинні парт. орг-ції в своїй діяльності керуються загальнопарт. документами, організовують виконання директив ЦК КПРС, неухильно втілюють у життя політику партії. Парт. орг-ції автономні у розв'язуванні місцевих питань, якщо їхні рішення не суперечать політиці партії. При цьому в партії недопустимі прояви місництва, групових інтересів. Усі парт. орг-ції вирішують питання своєї діяльності, виходячи з генеральної лінії КПРС, директив її найвищих органів. Ідею Д. ц. вперше обгрунтували К. Маркс і Ф. Енгельс. На принципах Д. ц. будувалися створені ними Союз комуністів, Інтернаціонал 1-й. Розвиваючи марксистське вчення про пролет. партію, В. І. Ленін у працях "Що робити?", "Крок вперед, два кроки назад" та ін. всебічно обгрунтував Д.ц.як керівний принцип її побудови й діяльності. "Ми завжди захищаємо... внутріпартійну демократію,- писав він.- Але ми ніколи не висловлюємось проти централізації партії. Ми за демократичний централізм" (Повне зібрання тв., т. 27, с. 67). Другий з'їзд РСДРП (1903) заснував більшовицьку партію на засадах Д. ц. Визнавши вимоги Д. ц. парт. законом, В. І. Ленін і більшовики відстояли ці принципи в боротьбі з меншовиками, що намагалися протягнути ідеї автономізму, не визнавали парт. дисципліни, захищали орг. відсталість.

Відсіч дістали і спроби бундівців та інших націонал-опортуністів нав'язати партії націоналістичний федералізм у її побудові. Опортуністичному гаслу внутріпарт. федералізму більшовики протиставили інтернац. принцип Д. ц., на сенові якого трудящі згуртовувалися незалежно від національності. Перша конференція РСДРП (1905) визнала принцип Д. ц. безспірним. Четвертий (Об'єднавчий) з'їзд РСДРП (1906) за пропозицією В. І. Леніна закріпив у Статуті партії положення про те, що всі її орг-ції будуються на засадах Д. ц. В прийнятому Восьмою Всеросійською конференцією РКП(б) (1919) Статуті партії Д. ц. було визнано керівним принципом її орг. побудови. Сімнадцятий з'їзд ВКП(б) (1934) включив до Статуту розгорнуте визначення Д. ц. Вісімнадцятий з'їзд ВКП(б) (1939) доповнив його нормами, спрямованими на підвищення активності комуністів на основі Д. ц. Важливе значення мало, зокрема, запровадження закритого (таємного) голосування при виборах місц. парт. органів. У Програмі Комуністичної партії Радянського Союзу, у матеріалах XXIII-XXV з'їздів КПРС знайшов вияв незмінний курс партії на дальший розвиток і неухильне дотримання Д. ц. Відповідно до Конституції СРСР (1977) організація й діяльність Рад. д-ви також будуються на принципах Д. ц., який, зокрема, забезпечує виборність усіх органів держ. влади знизу доверху, підзвітність їх народові, обов'язковість рішень вищестоящих органів для нижче-стоящих. Д. ц. поєднує єдине керівництво з ініціативою й творчою активністю на місцях, високою відповідальністю кожного держ. органу й службової особи за доручену справу.

Принцип Д. ц. має інтернац. характер, велике значення для всіх марксистсько-ленінських партій.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори: т. 4. Маніфест Комуністичної партії.- Статут Союзу комуністів; т. 16. Установчий Маніфест Міжнародного Товариства; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 6. Що робити?; т. 8. Крок вперед, два кроки назад; т. 36. Чергові завдання Радянської влади; т. 41. Дитяча хвороба "лівизни" в комунізмі; КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК, т. 1-10. М., 1970-72; Матеріали XXV з'їзду КПРС. К., 1977; Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік. К., 1977.

В. Ф. Шевченко.

 

Схожі за змістом слова та фрази