(РДІА) - архівна установа Рос. Федерації. її заснування пов'язано з утворенням у рад. Росії 1918 Єдиного держ. архівного фонду, до якого ввійшли док-ти найвищих і центр, установ Рос. імперії, що знаходилися у Петрограді. 1925 одержав назву «Ленінградський історичний архів»; 1929 перейм, на Ленінгр. відділення Центр, істор. архіву; 1934 був розділений на чотири архіви; 1941 на базі двох з них (Центр, архіву нар. г-ва і Центр, архіву внутр. політики, культури і побуту) засн. Центр, держ. істор. архів СРСР у Ленінграді (тепер Санкт-Петербург). Сучасна назва - з 1992.
В РДІА зосереджено бл. 6,6 млн. справ за 1-у чверть 18 ст. — 1918; у колекціях є поодинокі док-ти за 13—17 ст. Це — мат-ли з питань політ., екон. і культур, історії Росії та народів, які входили до її складу, періоду капіталізму, зосереджені у фондах: Держ. ради і Держ. думи, Ради міністрів, Сенату, Синоду, міністерств, комітетів; держ. і приват, банків; торг.-промислових, сільськогосподарських, акціонерних товариств і компаній; правлінь залізниць; наук, і культурно-освітніх організацій; в особових фондах держ. і громад, діячів. У док-тах урядових установ відбита внутр. і зовн. політика правлячих кіл Росії; є відомості про реформи в галузях держ. влади та управління, судоустрою, освіти, армії, зокрема здійснення в Україні реформ (інвентарної 1847—48, селянської — 1861, столипінської аграрної — 1906) тощо. В архіві зберігаються оригінали цар. маніфестів, грамот і указів, протоколи засідань Держ. ради, звіти Держ. думи, мат-ли особливих нарад про підготовку законів, положень, уставів тощо, які характеризують стан феод.-кріпосн. відносин в імперії, зародження і розвиток капіталізму в Росії, процес формування ринку, а також буржуазії і роб. класу, їхній екон. і прав. стан. Док-ти архіву висвітлюють історію економіки, стан внутр. і зовн. торгівлі; розвиток с. г., вугільної, металургійної, залізоробної, цукрової та ін. галузей пром-сті, в т. ч. в Україні. Історію розвитку тр-ту розкривають фонди м-ва шляхів сполучення, зокрема про буд-во Пд.-Зх. залізниці, Дніпровсько-Бузького каналу тощо. У фондах є відомості про антифеод. б-бу селян у 18 — на поч. 20 ст., про виступи робітників; про виникнення і діяльність політ, орг-цій: декабристів, народовольців, с.-д. орг-цій та ін.; про революції (1905—07 і Лютневу 1917). Док-ти м-ва нар. освіти показують стан освіти і науки; звіти навч. округів, дирекцій училищ свідчать про відкриття осв. закладів, зокрема про заснування Харків., Київ, та Одеського ун-тів, про видання підручників, організацію бібліотек, підготовку вчителів; про студ. рух, участь молоді в рев. русі, таєм. т-вах тощо. Фонди цензур, установ зберігають мат-ли про заснування період, видань, переслідування і обмеження розвитку нац. літератур. Важливі мат-ли з історії церкви та релігії зосереджено у фондах Синоду, канцелярії обер-прокурора Синоду та ін.
Літ.: Центр, гос. истор. архив СССР в Ленинграде. Ленинград, 1956.
Л. 3. Гісцова.
