— адм.-тер. і військ. одиниця на Правобережній Україні в кін. 17 — на поч. 18 ст. Створений у серед. 80-х рр. 17 ст. запорізькими козаками на чолі з С. Палієм, які брали участь під час австро-тур. війни 1683 — 99 у поході польс.-шляхет. війська 1683 на Відень проти тур. загарбників. До складу Ф. п. ввійшли пн. частина кол. Білоцерківського полку і майже вся територія кол. Паволоцького полку. Оселившись у м. Фастові (тепер Київ. обл.), який був центром пропаганди католицизму на Правобережній Україні, С. Палій вигнав з міста єзуїтів, збудував фортецю і почав заселення Ф. п. козаками та селянами-втікачами з панських маєтків Правобережної і Західної України. Протягом 1690—93 чисельність козаків збільшилася з кількохсот до 3 тис. чол. Оселилося чимало і посполитих. Населення Ф. п. було звільнене від феод. повинностей і сплачувало лише натуральні податки на утримання козац. війська і старшини. В 90-х рр. 17 ст. Ф. п. став центром визвольної боротьби за возз єднання Правобережної України з Росією. Козаки Ф. п. 1691—96 здійснили успішні походи проти тур.-тат. агресорів (на Очаків, Тягиню та ін. фортеці). Під час Палія повстання 1702—04 Ф. п. був гол. опорною базою повстанців. Після здобуття ними 31.Х (10.XI) 1702 Білої Церкви і оголошення її полковим містом Ф. п. було перейменовано на Білоцерківський полк.
|
