— перетворення електрично нейтральних частинок середовища на заряджені частинки. 1)1. газів — відщеплення від атомів (молекул) газу одного або кількох електронів, а також приєднання вільних електронів до деяких нейтральних атомів (молекул). У результаті 1. виникають позитивні й негативні іони та вільні електрони, і газ стає провідником електр. струму. І. вибувається: під дією ультрафіолетового, рентгенівського і ? -випромінювання (фотоіонізація); внаслідок ударів прискорених електронів та іонів (ударна І.); при високій т-рі (термоіонізація) тощо. Характеристикою здатності даного атома (молекули) до І. є іонізаційний потенціал Vi— = W/e, де W — мінімальна енергія, яка необхідна для відриву електрона від нейтрального атома, е — заряд електрона. Потенціал І. атомів періодично змінюється залежно від атомного номера і є найбільшим для гелію (24,587 В) та найменшим для цезію (3,894 В). Мірою здатності атома (молекули) захоплювати електрон і ставати негативним іоном є енергія спорідненості до електрона. 2)1.електролітів — розпад молекул розчинених речовин на іони внаслідок взаємодії з молекулами розчинника (див. Дисоціація). 3) І. твердого гіла — перехід електронів з валентної зони або з ломішкового рівня у зону провідності (див. Зони енергетичні в кристалах) під дією світлового випромінювання, електр. поля, теплового руху тощо.
|
