До серед. 19 ст л-ра Палестини розвивалася в заг. руслі араб. л-ри (див. Арабська культура, розділ Література). В кін. 19 — на поч. 20 ст. важливу роль у літ. відродженні відіграли популяризатор рос. л-ри прозаїк Халіль Вейдас (1875—1949), поетеса Мейй Зіяде (1895—1941), поети Шейх Селім аль-Якубі (1880—1946), Іскандер аль-Хурі аль-Бейтаджалі (1890—1973). У творах міжвоєнного періоду письменники відображали боротьбу народу проти англ. колонізаторів і сіоністів. З патріотичними антиімперіалістичними творами виступали поети Ібрахім Тукан (1905— 41), Абд-ар-Рахім Махмуд (1913— 48), Абу Сельма (1911—80). Після створення 1948 Ізраїлю значна частина письменників змушена була емігрувати, інші опинилися в умовах окупаційного режиму. Осн. мотиви еміграційної л-ри до 60-х рр.: туга за рідною землею, мрії про повернення на батьківщину (поети Ахмед Фахмі, Махмуд аль-Хут, Харун Хашім Рашід та ін.), з 60-х рр. в ній домінують мотиви боротьби проти сіоністської агресії, за права народу Палестини. На землях, окупованих Ізраїлем, під впливом Компартії народилася бойова патріотична л-ра. Найвідоміші поети: Махмуд Дервіш, Тауфік Зайяд, Саміх аль-Касем, Муїн Бсісу, прозаїк Еміль Хабібі. Творчо активізувалися й письменники в еміграції — прозаїк Саміра Аззам (1934—67), поет Ка-маль Насер (1925—72) і прозаїк Гасан Канафані (1936—72, обидва загинули від рук сіоністських терористів). Тему боротьби народу в своїх творах порушують поетеси Фадва Тукан та Сельма аль-Джаюсі, з віршами виступили бійні-федаї Ахмад Дахбур, Халід Абу-Халід.
