Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow хім-холм arrow ХІМІЯ
   

ХІМІЯ

(можливо, від грец.— Єгипет, тобто "єгипетська наука") — галузь природознавства, в якій вивчаються хімічні елементи (атоми), утворювані ними прості і складні речовини (молекули), їхні перетворення, склад, будова і властивості. В X. досліджують процеси перетворення молекул внаслідок сполучення, розкладу або перегрупування атомів і визначають умови і закономірності цих перетворень — хімічних реакцій. X. поділяють на неорганічну хімію і органічну хімію. На межі цих розділів X. виникла X. елементоорганічних сполук. Методи хім. аналізу, застосовуваного в усіх галузях X. та хім. пром-сті, розглядаються в аналітичній хімії, X. тісно пов'язана з фізикою і широко використовує для вивчення хім. об'єктів і явищ фіз. методи. Це зумовило виникнення фізичної хімії, яка охоплює термодинаміку хімічну, кінетику хімічну, електрохімію, каталіз, вчення про будову і властивості молекул, іонів, радикалів, про хім. рівновагу, розчини тощо. Методи квантової механіки та електронної теорії атомів і молекул застосовуються у хімічній фізиці. Самостійною галуззю X. є колоїдна хімія. Механохімія — нова ділянка X., що досліджує вплив тертя, удару, вибуху, ультразвуку тощо на перебіг хім. реакцій. В X. яскраво виявляються діалектична єдність процесів інтеграції та диференціації наук. Взаємопроникнення теорій і методів X. та ін. природничих наук веде до утворення проміжних галузей. Так, на стику X. з біологією та геологією виникли біохімія, біоорганічна хімія, молекулярна біологія, геохімія, біогеохімія. Останнім часом з'явились нові галузі X.— космохімія, ф і з и -ко-хімічна механіка — наука про залежність мех. властивостей твердих тіл і дисперсних структур від хім. складу й будови їх. На нерозривність і тісну взаємодію наук вказував ще Ф. Енгельс, називаючи фізику механікою молекул, хімію — фізикою атомів, а біологію — хімією білків (див. Маркс К., Енгельс Ф. Тв., т. 20, с. 525). Хімія впливає на розвиток філософії і сама зазнає її впливу через пізнання хімічних форм руху матерії, що збагачує заг. вчення про розвиток природи, еволюцію речовини у Всесвіті і сприяє становленню матеріалістичної картини світу. Водночас X. належить важлива роль у впливі людини на природу, у використанні її ресурсів, у створенні нових матеріалів методами хім. технології, яка зумовлює розвиток хім. індустрії — однієї з основ матеріально-технічної бази комунізму в СРСР (див. Хімізація народного господарства).

У своїй практичній діяльності людство використовує хім. процеси з глибокої давнини (див. табл.). Походження слова "хімія" точно не з'ясовано. Найчастіше його пов'язують з давньогрец. назвою Старод. Єгипту "Хемія", де практична X. досягла значних успіхів. У 3—4 ст. н. е. в арабів зародилась алхімія, в основі якої лежала ідея про можливість перетворення неблагородних металів на золото і срібло.

Згодом почали розвиватися такі практичні напрями X., як ятрохімія(Парацельс, 16 ст.), обробка руд (Г. Агрікола, Ібст.), виробн. скла, селітри тощо (Й. Р. Глаубер, 17 ст.) та ін. В 1661 Р. Бойль завдав нищівного удару алхімічним уявленням про три начала (сірка, ртуть, сіль) і чотири стихії (вогонь, повітря, вода і земля), давши уперше наук, визначення поняття хім. елемента. Першою хім. теорією була теорія флогістону. Незважаючи на свою помилковість, вона узагальнила широкі дослідження процесів горіння і випалювання металів. Гіпотезу про існування флогістону спростував А. Л. Лавуазьє, встановивши склад повітря і розвинувши кисневу теорію горіння. І. Ньютон ввів ваговий метод дослідження речовин. У 1748 М. В. Ломоносов, а пізніше Ла-вуазьє відкрили закон збереження ваги (маси) речовин при хім. реакціях. М. В. Ломоносов створив атомно-мол. вчення — підвалини сучас. X. Для розвитку атомістичних уявлень у X. важливе значення мали дослідження Дж. Дальтона, Й. Я. Берцеліуса, Ж. Л. Гей-Люссака та ін. Гіпотеза А. Авогадро сприяла остаточному утвердженню атомно-мол. теорії. Могутнім поштовхом у розвитку X. стали видатні відкриття О. М. Бутлерова та Д. І. Менделєєва. У 1861 О. М. Бутлеров створив хімічної будови теорію органічних сполук. У 1869 Д. І. Менделєєв відкрив періодичний закон, який було покладено в основу розробки періодичної системи елементів (див. Періодична система елементів Д. І. Менделєєва). У 19 ст. швидко розвивалась фізична X. Вивчення теплових ефектів реакцій привело до виникнення термохімії (Г. І. Гесс та ін.), становлення вчення про фази і рівновагу хім. реакцій, хім. термодинаміку (Дж. У. Гіббс). Відкриття законів електролізу (М. Фарадей) та з'ясування його механізму завершилось створенням теорії електролітичної дисоціації (С. А. Арреніус). Дослідження електрохімічних явищ зумовило виникнення електрохімії спершу водних, а пізніше і неводних розчинів. Внаслідок поширення законів про властивості газів на розчини (Я. Г. Вант-Гофф) та розгляду розчину як хім. системи (Д. І. Менделєєв, 1865—87) розвинулось вчення про розчин і розроблено фізико-хімічний аналіз (М. С. Курнаков). У цей період створюються колоїдна X. (Т. Грем, І. Г. Борщов), X. комплексних сполук, розроблено координаційну теорію (А. Вернер). Наприкінці 19 ст. почався новий етап у розвитку X. Відкриття у фізиці рентгенівського проміння, явища радіоактивності, електрона і атомного ядра привело до з'ясування складної будови атома, а створення вчення про будову атома, особливо його електронних орбіталей, покладено в основу теорії хімічного зв'язку і геор. обґрунтування періодичної системи Д. І. Менделєєва. До найвизначніших успіхів X. 20 ст. слід віднести появу і розвиток квантової хімії, хім. фізики, радіохімії, радіаційної хімії, плазмохімії, фотохімії, мол. біології, хімії полімерів, фізико-органічної хімії та ін. Сучас. етап розвитку X. характеризується детальним вивченням кінетики і механізму реакцій, розробкою і поширенням квантовохім. методу мол. орбіталей, просторових уявлень про будову речовини (стереохімія), теорії ланцюгових реакцій, взаємодії речовини з випромінюванням і частинками високих енергій. Ведуться пошуки нових хім. джерел струму, досліджуються топохім. реакції твердих тіл, механізми каталітичної полімеризації і ферментно-каталітичних процесів у хім. реакціях, розробляються нові методи синтезу багатьох білків тощо. Відбуваються докорінні зміни в методах хім. досліджень; з'явились і вдосконалюються методи мікрохімічного, рентгеноспектрального, рентгеноструктурного і фіз.-хім. аналізу, хроматографія, електронографія, полярографія, мол. спектроскопія, радіоспектроскопія, масспектрометрія, люмінесцентні, ізотопні, адсорбційні, реологічні й ін. методи. Великий внесок у розвиток X. зробили такі видатні рад. вчені, як М. С. Курнаков, М. Д. Зелінський, В. О. Кістяківський, О. М. Бах, І. Л. Кнунянц, М. М. Семенов, О. М. Несмєянов, О. Є. Арбузов, О. Н. Фрумкін, П. О. Ребіндер, Я. О. Чугаєв. І. І. Черняєв та інші.

На Україні важливу роль у розвитку X. відіграли праці М. М. Бекетова, який організував 1868 при Харків. ун-ті першу в світі лабораторію фіз. хімії, А. В. Думанського, який 1913 заснував першу в Росії колоїдно-хім. лабораторію, Л. В. Писаржевського — засновника електронної теорії в хімії, зокрема в каталізі (1928—34), О. І. Бродського — автора заг. теорії розділення ізотопів і методів їх аналізу, В. О. Плотникова, що заклав підвалини електрохімії неводних розчинів та ін.

Істотний внесок в розвиток X. зробили також С. М. Реформатський, А. К. Бабко, Є. О. Шилов, А. І. Кіпріанов, О. В. Кірсанов та ін. В СРСР розвиткові X. і хім. пром-сті надається винятково важливе значення; КПРС передбачено розв'язання проблеми розробки хім.-технологічних процесів одержання нових речовин і матеріалів з заданими властивостями і всебічного використання досягнень наук.-тех. прогресу в розвитку хімічної промисловості, нафтохімічної промисловості, коксохімічної промисловості, хімічних волокон промисловості та ін. галузей пром-сті. Сучас. технологія передбачає одержання композиційних полімерних, надчистих і надтвердих, вогнетривких і надміцних матеріалів, напівпровідників, неорганічних полімерів, ядерного, ракетного, моторного та ін. палива, буд. матеріалів, синтетичних волокон, хім. добрив, вітамінів, миючих засобів, пестицидів, лікувальних препаратів, барвників тощо. Для одержання нових матеріалів широко використовуються продукти переробки нафти, газу, вугілля, деревини, джерела сировини світового океану, мінеральних покладів. Розробляються безвідхідні технології і замкнені технологічні цикли з метою усунення небезпеки захаращення, забруднення і отруєння навколишнього середовища. На Україні, зокрема, наук. установами в галузі X. є: Фізичної хімії інститут ім. Л. В. Писаржевського АН УРСР, Загальної та неорганічної хімії інститут АН УРСР, Колоїдної хімії та хімії води інститут ім. А. В. Думанського АН УРСР, Органічної хімії інститут АН УРСР, Хімії високомолекулярних сполук інститут АН УРСР, фізико-хімічний інститут АН УРСР, Фізико-органічної хімії та вуглехімії інститут АН УРСР, Газу інститут АН УРСР. В УРСР видаються журнали: "Украинский химический журнал", "Теоретическая и экспериментальная химия", "Химическая технология", "Химия и технология воды". В СРСР хіміків об'єднує Всесоюзне хімічне товариство імені Д. І. Менделєєва. Діє Міжнародний союз теоретичної та прикладної хімії — ІЮПАК.

Літ.: Матеріали XXVI з'їзду КПРС. К., 1981; Некрасов Б. В. Основы общей химии, т. 1—2. М., 1973; Развитие химической технологии на Украине, т. 1—2. К., 1976; Кедров Б. М. Энгельс о развитии химии. М., 1979; Овчаренко Ф. Д. Развитие химической науки на Украине. "Вопросы истории естествознания и техники", 1983, № 1.

Ф. Д. Овчаренко.

хімія - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази