Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow богд-бол arrow БОЛГАРІЯ
   

БОЛГАРІЯ

Народна Республіка Болгарія, НРБ - держава на Пд Сх Західної Європи, в сх частині Балканського п-ова В адм відношенні поділяється на 27 округів і столичний округ. Карти див. між с. 464-465.

Державний лад. НРБ - соціалістична д-ва. Діючу конституцію прийнято 1971 Найвищим органом держ влади і єдиним законодавчим органом є однопалатні Народні збори, які обираються всіма громадянами строком на 5 років

Нар. збори обирають Держ. раду - найвищий орган держ. влади НРБ у період між сесіями Нар. зборів. Найвищим виконавчим і розпорядчим органом НРБ є уряд (Рада Міністрів). Місц. органами держ. влади і нар. самоврядування в общинах, районах та округах є відповідні нар. ради, які обираються на 2,5 року. Природа. В рельєфі Б. переважають гірські й погорбовані місцевості (бл. 70% території країни) З Зх. на Сх. простягаються гори Стара Планина (Балканські) заввишки до 2376 м (г. Ботев). На Пн. від них - родюча Дунайська рівнина, на Пд. підносяться хребти Средна Гора. Найвищі гірські масиви на Пд. Зх.- Рила (вис. до 2925 м, г. Мусала), Пирин і Родо-пи (на Пд.). Найб. міжгірні улоговини - Казанлицька і Карловська, вздовж р. Мариці - Верхньофра-кійська низовина. Корисні копалини: буре вугілля, залізна, свинцево-цинкові, мідні й марганцеві руди, кухонна сіль, гіпс і каолін, незначні поклади нафти і газу. Багато мінеральних джерел. Клімат помірно континентальний, на Пд Зх. близький до середземноморського. На рівнинах пересічна температура січня -2°, +2°, липня +23°, +25°, у горах відповідно -10° і +5" Опадів 450- 600 мм, у горах - до 1300 мм на рік Річки здебільшого невеликі, гірські (Мариця, Струма, Места й ін.): судноплавний лише Дунай. Грунти Дунайської рівнини - чорноземні й сірі лісові, на Пд. від Старої Планини - коричневі й чорноземи ("смолниця"), в горах - бурі лісові й гірськолучні. Понад 30% території Б. вкрито лісами. Переважають широколистяні породи (дуб, бук, граб), вище 1100- 1300 м - хвойні (сосна, ялина, смерека). Вище 200 м - альпійські луки. Для охорони природи в країні створено ряд заповідників - народних парків, найбільші з них - Витоша і Золоті Піски. Населення. Осн. населення - болгари (бл. 7,75 млн. чол., 1975, оцінка). Живуть також турки, цигани, вірмени, росіяни, греки, гагаузи та ін. Пересічна густота населення - 79 чол на 1 км2 57,8% населення (1974) живе в містах. Найбільші міста: Софія, Варна, Русе, Бургас.

Історія. Найдавнішим відомим населенням на тер. Б. були фракійці 3 1 ст. н. е. ця територія - в складі Стародавнього Риму, з 395 - Сх. Римської імперії. З поч 7 ст. на землях сучас. Б почали селитися слов'яни. В 70-х рр. 7 ст. сюди вторглися протоболгари на чолі з ханом Аспа-рухом Разом із слов'янами вони створили Перше Болг царство (680-1018) з столицею м. Плиска. Поступово відбувався процес асиміляції протоболгар слов'янами. Прийняття християнства (865) зміцнило владу феод. верхівки й міжнар. позиції Б. За царя Симеона (893-927) внаслідок воєн з Візантією тер. Б. значно збільшилася. На цей час припадає розквіт культури Б. Здійснювалися широкі культ. і екон. зв'язки Б. з Київською Руссю та ін. д-вами. В серед.10 ст. Б. розпалася на сх. і зх. частини. В 968-971 вона стала ареною війни між Київською Руссю і Візантією (походи Святослава Ігоровича, Іоаина І Цімісхія). В 1018-1187 Б. перебувала під владою Візантії. Болг. народ вів боротьбу проти візант. ira (Петра Деляна повстання, повстання повлітай тощо). Внаслідок масового виступу проти інозем. панування 1185-87, очоленого братами Пет-рвм і Асенем, утворилося Друге Болг. царство (1187-1396). За царя Калояна (1197-1207) Б. досягла кордонів, які мала до візант. завоювання. З серед. 13 ст. в Б. загострилася класова боротьба (Івайла повстання 1277-80 та ін. ), посилилася феод. роздробленість. У 1396 Б. захопили турки-османи. В 16-17 ст. відбувся ряд антифеод., антитур. виступів (Тирновські повстання 1598, 1686, Чипровське 1688 і Карпошове повстання 1689). Широких масштабів набув рух гайдуків. Болг. народ, ведучи боротьбу за незалежність, шукав підтримки у росіян і українців. Гетьман Б. Хмельницький 1657 вів переговори з діячем болг. нац.-визвольного руху П. Парчевичем про спільні дії проти тур. поневолювачів. У 2-й пол. 18 - на поч. 19 ст. в Б. зароджуються бурж.

відносини. Зміцніли зв'язки Б. з Росією. З 18 ст. в пд. районах Росії і України селилися болгари, які тікали від тур. гніту. В 1-й пол. 19 ст. м. Одеса стало одним з центрів суспільного і культурного руху, відомого як болгарське відродження. Видатну роль в цьому процесі відіграв укр. вчений Ю. І. Венелін. З 30-х рр. 19 ст. чимало болгар здобувало освіту в навчальних закладах Росії, в т. ч. на Україні. З серед. 19 ст. розгортається масова боротьба болг. народу за нац. визволення (сел. повстання 1835, 1837, 1841, 1850). Першим ідеологом і організатором нац.-революц. руху був Г. Раков-ський, його справу продовжили Л. Каравелов, В. Левський і X. Ботев. Болгарський революційний центральний комітет, широка мережа місцевих к-тів розгорнули підготовку заг. болг. виступу проти османського гніту. Проте Старозагорське повстання 1875 і Квітневе повстання 1876 були жорстоко придушені. Лише спільна перемога рос. воїнів та болг. ополченців у рос.-тур. війні 1877- 78 (див. Російсько-турецькі війни 17-19 століть, Шипка, Плевен) забезпечила визволення Б. За Сан-Стефанським мирним договором 1878 було створено автономне князівство Б. Однак за рішенням Берлінського конгресу 1878 Б. була розчленована. З північно-болг. земель створили васальне від Туреччини князівство Б. Війна 1877- 78, в ході якої болг. селяни захопили землі тур. феодалів і самочинно ліквідували різні форми феод. залежності, розв'язала ряд завдань бурж.-демократичної революції. Тирновська конституція 1879 узаконила прогресивні со-ціально-екон. зміни в болг. суспільстві. В кін. 19 ст. в Б. значно прискорився розвиток пром-сті, зросла чисельність робітн. класу, виникли перші робітн. орг-ції В 1891 засновано Болг с.-д. партію (з 1894 - Болг. робітн. с.-д. партія, БРСДП). З 1903, після виключення з партії опортуністів, вона почала називатися БРСДП (тісних соціалістів). У 1908 після бурж. революції в Туреччині Б. оголосила про відмову від васальної залежності щодо османської д-ви. Б. брала участь у Балканських війнах 1912-13 і в 1-й світовій війні (на боці австро-нім. блоку). За Нейїським мирним договором 1919 Б. втратила частину своєї території.

Під впливом Великої Жовтн. со-ціалістич. революції в Б. почалося революц. піднесення (страйки, демонстрації, виступи в армії, Владайське повстання 1918). В 1919 БРСДП (т. с.) перейменовано на Болг. комуністичну партію (тісних соціалістів) - БКП (т. с). В 1923 внаслідок держ. перевороту до влади прийшов уряд фашист. диктатури на чолі з О. Цанковим. БКП підготувала і очолила Вересневе антифашистське повстання 1923. В жорстоких умовах фашист. терору 20-30-х рр. БКП керувала революційною боротьбою мас. Трудящі Б. вимагали встановлення дружніх зв'язків з СРСР. Враховуючи виступи нар. мас, міжнар. авторитет СРСР, небезпеку нім. агресії, уряд Б. 1934 встановив дипломатичні відносини з СРСР. На поч. 2-ї світової війни правлячі монархо-фашист. кола втягнули країну в союз з гітлерівською Німеччиною, на тер. Б. було введено нім. війська. Болг. народ, очолений БКП, в тяжких умовах вів антифашист. боротьбу. В 1942 під керівництвом БКП створено Вітчизняний фронт (ВФ), що об'єднав усі антифашист. сили. В країні розгорнулася широка партизанська боротьба. Пліч-о-пліч з болг. патріотами в складі партизанських підрозділів - загонах ім. Н. Колпакчієва, Л. Санданського, бригадах "Чавдар", "Георгій Димитров" боролися проти гітлерівців також громадяни СРСР (в т. ч. і українці), які втекли з фашист. полону. В 1943 організовано Нар.-визвольну повстанську армію. Вступ на тер. Б. Рад. Армії (8. IX 1944) паралізував дії правлячої фашист. кліки і мав вирішальне значення для успіху визвольної боротьби болг. народу. Трудящі Б. на чолі з компартією 9. IX 1944 здійснили збройне повстання (див. Вересневе народне збройне повстання 1944), яке повалило монархо-фашист. режим і встановило нар.-демократичну владу (уряд ВФ). Нова болг. нар. армія разом з рад. військами взяла участь в остаточному розгромі гітлерівської Німеччини. Протягом 1944-47 в країні здійснено важливі демократичні перетворення. В 1945 відновлено дипломатичні відносини з СРСР. 15. IX 1946 Б. проголошено нар. республікою, 22.Х 1946 сформовано новий уряд ВФ на чолі з Г. Димитровим. Внаслідок проведення агр. реформи (1946), здійснення націоналізації пром-сті, транспорту, банків, (1947) і виконання дворічного (1947-48) нар.-госп. плану було відбудовано нар. г-во і створено необхідні передумови для будівництва основ соціалізму. Паризькі мирні договори 1947 забезпечили Б. суверенітет і тер. цілісність. 18. III 1948 підписано рад.-болг. Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу. В результаті виконання 1-го (1949-53) і 2-го (1953-57) п'ятирічних планів Б. перетворилася на соціалістичну індустріально-агр. країну. В 1958 закінчився процес кооперування в с. г. VII з'їзд БКП (1958) констатував повну перемогу соціалістичних виробничих відносин у країні. В 1971 X з'їзд БКП прийняв нову Програму партії - програму побудови в Б. розвинутого соціалістичного суспільства. XI з'їзд БКП (1976) конкретизував програму дальшого будівництва розвинутого соціалістичного суспільства. Б. проводить послідовну миролюбну політику. З 1955 вона є членом ООН. Як учасник Організації Варшавського Договору (з 1955) і член Ради Економічної Взаємодопомоги (з 1949) Б. вносить значний вклад у зміцнення соціалістичної співдружності, розширення і поглиблення відносин з братніми країнами. Широко співробітничає Б. з СРСР. Чинний рад.-болг. Договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу підписано 1967 (див. Радянсько-болгарські договори).

П. С. Сохань.

Політичні партії, профспілки та ін. громадські організації. Болгарська комуністична партія (БКП), існує з травня 1919, після перейменування БРСДЩт. с.) на БКП (т. с.). Болгарський землеробський народний союз, засн. 1899. Вітчизняний фронт, засн. 1942. Болгарські профспіл-к и, засн. 1945. Входять до ВФП. Димитровська комуністична спілка молоді, засн. 1947.

Народне господарство. До встановлення нар. влади Б. була відсталою агр. країною, в економіці якої панував іноземний капітал. За роки соціалістичного будівництва внаслідок докорінних соціально-економічних перетворень (націоналізація засобів виробництва й соціалістична індустріалізація, кооперування с. г., культ, революція) при братерській допомозі СРСР та ін. соціалістичних країн Б. перетворилася на розвинуту індустріально-агр. країну з су-час. пром-стю й високомеханізо-ваним с. г. В 1974 нац. доход країни зріс проти 1939 в 7,9 раза, обсяг валової продукції пром-сті - в 50 раз, с. г.- у 2,3 раза. В 1975 співвідношення між пром-стю і с. г. за обсягом валової продукції становило 81,2% і 18,8%. На темпи розвитку і прогресивні зміни в галузевій і територіальній структурі г-ва Б. істотний вплив справляють міжнар. соціалістичний поділ праці й соціалістична екон. інтеграція. У системі країн РЕВ народногосподарський комплекс Б. спеціалізується гол. чин. на виробн. продукції маш.-буд., хім. і харч. пром-сті та с. г. Міжнар. значення має курортно-туристське г-во. Докорінні зміни в економіці країни створили умови для зростання добробуту трудящих. За 1971-75 нац. доход збільшився на 46 %, а реальні доходи на душу населення - на 32,4%.

Промисловість. У процесі соціалістичної індустріалізації в Б. створено важку пром-сть, зокрема чорну і кольорову металургію, машинобудування і хім. пром-сть. Ці галузі поєднуються з високорозви-нутими легкою та харч. пром-стю, які базуються на місц. с.-г. сировині.

Розвивається паливно-енергетична база народного г-ва. Електроенергію виробляють в основному на теплових електростанціях. З допомогою СРСР збудовано атомну електростанцію "Козлодуй" (880 тис. квт, 1975). Енергосистему Б. з'єднано з міжнар. енергосистемою "Мир". Гірничодобувна пром-сть представлена підприємствами по добуванню бурого вугілля і лігнітів (Східно-Марицький і Перник-ський басейни), свинцево-цинкових (Сх. Родопи) та заліз. (поблизу Софії) руд. Підприємства чорної металургії зосереджені в Кремиковцях і Пернику. Свинець і цинк виплавляють у Кирджалі та Пловдиві, мідь - у районі Злати-ця - Пирдоп. Розвинуте машинобудування, зокрема - підйомно-транспортне, електротех., с.-г., судно- і верстатобудування, виробн. устаткування для легкої і харч, пром-сті; електроніка. Гол. центри-Софія, Русе, Варна. Центрами хім. пром-сті є Бургас і Плевен (нафтохімія), Девня (сода, добрива), Софія (фармацевтика), Димитров"-град (добрива). Серед галузей легкої пром-сті найбільше значення має текст. (підприємства в Софії, Габрові, Пловдиві). Важливу роль відіграє харч. пром-сть; продукція окремих галузей (овоче- і фрук-товоконсервної, тютюнової та виноробної) експортується.

Сільське господарство Б. розвивається на соціалістичних засадах, у 1975 у валовій продукції с. г. питома вага соціалістичного сектора - трудових кооперативних землеробських господарств (ТКЗГ) і державних землеробських господарств (ДЗГ) становила 99,9%.

Створено агр.-пром. комплекси, на основі яких поглиблюється спеціалізація, концентрація і кооперування с.-г. виробництва. С. г. високомеханізоване: 1974 в країні налічувалось понад 133 тис. тракторів (у перерахунку на 15-сильні) і понад 21 тис. комбайнів. Зростає споживання мінеральних добрив. Площа с.-г. угідь - 5982 тис. га (54% тер. країни). Бл. 30% оброблюваних земель зрошується. У валовій продукції с. г. 1975 на землеробство припадало 56,7%, на тваринництво - 43,3%. Важливе значення має зернове г-во. Осн. культури (збір 1971-1975, пересічно за рік, тис. т): пшениця - 3123, кукурудза на зерно - 2505, ячмінь - 1477. З тех. культур вирощують цукр. буряки, соняшник, тютюн і бавовник. Б.- країна розвинутого садівництва й виноградарства (збір винограду - понад 1 млн. т на рік), високої культури городництва, зокрема вирощування томатів і перцю. Традиційними для Б. є ефіроолійні культури, в т. ч. троянда, м'ята і лаванда. На рівнинах переважає м'ясо-молочне скотарство, в горах - вівчарство. Поголів'я (млн., 1975): великої рогатої худоби - 1,7, свиней - 3,9, овець - 10. На Дунаї та Чорноморському узбережжі - рибальство.

Транспорт. У внутр. перевезеннях найбільше значення мають залізний, і автомоб. транспорт. Залізниць - 4290 км (1975), автомоб. шляхів - понад 36 тис. км. Морський транспорт обслуговує гол. чин. зовн. торгівлю. Тоннаж морського флоту - бл. 700 тис. брутто peг. т. Найбільші мор. порти - Варна та Бургас. Судноплавство по Дунаю (порти - Русе, Свиш-тов, Лом).

Зовнішні економічні зв'язки. Зовнішньоторг. оборот Б. зріс 1974 проти 1939 в 26 раз. Б. торгує більш як із 110 країнами. На соціалістичні країни 1975 припадало понад 80% експорту Б. (в т. ч. на СРСР -55,5%) і понад 70% імпорту. Болгарія вивозить підйомно-транспортні машини (електрокари, елек-тротельфери), судна й товарні вагони, засоби автоматизації, продукцію електронної й електротех. пром-сті, верстати, деякі с.-г. машини, прод. товари, створювані на основі переробки с.-г. сировини (консерви, тютюн, сигарети, соки тощо), овочі і фрукти. Довозить переважно машини, устаткування, трансп. засоби, чорні метали, нафту, вугілля, целюлозу, вироби легкої пром-сті. Грош. одиниця - лев. За курсом Держбанку СРСР 100 левів = 76,92 крб. (1977).

М.І. Гопак.

Медичне обслуговування. В 1974 в Б. налічувалося 65 тис. лікарняних ліжок - 8,2 ліжка на 1 тис. ж. (1939 було 10,6 тис. ліжок - 1,2 ліжка на 1 тис. ж.). Мед. допомогу подавали 21,8 тис. лікарів - 1 лікар на 400 ж. (в 1939 - 3,1 тис. лікарів - 1 лікар на 2 тис. ж.). Лікарів готують три мед. ін-ти в Софії, Пловдиві й Варні. Широко відомі кліматичні курорти Боровець, Варна, Дружба, Златні Пясиці, Несебир та Слинчев Бряг, бальнеологічні - Кюстендил і Хисаря та грязьові - Тузла і Поморіє. Народна освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В Б. запроваджено обов'язкове безплатне навчання дітей віком від 7 до 18 років.

У 1975/76 навч. р. в 3747 серед. політех. школах налічувалося 1099 тис. учнів, у 560 профес.-тех. школах, уч-щах і технікумах - 287 тис, у 28 напіввищих навч. закладах - 19,7 тис. студентів. У 24 вузах, серед яких ун-ти в Софії, Пловдиві та Великому Тирнові,навчалося понад 106 тис. студентів. Наук. центри країни: Болгарська академія наук, Академія с.-г. наук ім. Г. Димитрова (засн. 1971), Академія медицини (засн. 1972). У 1973 в Б. було 6124 масові б-ки; найбільші з них - Нар. б-ка ім. Кирила і Мефодія, б-ки ун-ту й АН у Софії та ін. Нац. худож. галерея, музеї: етногр., революц. руху Б. (Софія), воєнно-істор. у Плевені та ін. в. 3. Клепиков. Преса, радіомовлення, телебачення. В НРБ 1974 виходило 32 газети (з них 13 щоденних) заг. тиражем 2,8 млн. примірників і 1450 журналів та ін. періодичних видань тиражем 8 млн. примірників. Основні газети: "Работническо дело" (з 1927) - орган ЦК БКП, "Отечествен фронт" (з 1942) - орган Нац. ради Вітчизняного фронту, "Труд" (з 1946), "Народна младеж" (з 1944), "Народна культура" (з 1957) та ін. Осн. журнали: "Партієн живот" ("Партійне життя", з 1957) - орган ЦК БКП, "Ново време" (з 1897) - теоретичний орган ЦК БКП. Болгарське телеграфне агентство засн. 1898, 1973 перетворено на К-т при Раді Міністрів НРБ. Радіомовлення - з 1929. К-т телебачення і радіо при Раді Міністрів НРБ 1976 вів радіопередачі через 32 радіостанції. Телевізійні передачі почалися 1959. О. В. Ткачов.

Література, Б.- найдавніша із слов. л-р. її зародження припадає на 2-у пол. 9 ст. і пов'язане з виникненням слов. писемності, створеної Кирилом і Мефодіем. Творчість письменників 9-10 ст. (Климента Охридського, Константина Преславського, Тоанна Екзарха Болгарського, Чорноризця Храбра та ін.) мала церк.-дидактичний характер. Староболгарська культура мала вплив на духовне життя східних слов'ян в епоху Київської Русі, на зародження їх літератури. Перебування Болгарії під владою Візантії (1018-1187) загальмувало розвиток нац. л-ри. Піднесення її почалося в епоху Другого Болг. царства (1187-1396). Серед відомих письменників 14- 15 ст.- Феодосій Тирновський, Євфимій Тирновський, Григорій Цамблак. Нац. відродження Б., що почалося в 2-й пол. 18 ст., сприяло розвиткові л-ри. Ідеї нац. культ, розвитку підносили просвітитель Паїсій Хилендарський, його послідовники Софроній Врачанський, Неофіт Бозвелі, Неофіт Рильський. Національно-визвольний рух у країні, зміцнення контактів з Росією та Україною благотворно вплинули на розвиток болг. нац. культури й л-ри 1-ї пол. 19 ст. В 50-70-х рр. у л-ру прийшли письменники, у творах яких відбились революц. прагнення поневоленого народу (Д. Чинтулов, Г. С. Раковський, В. Друмев, Л. Каравелов, видатний поет і революціонер X. Ботев). Визволення Б. з-під тур. ярма зумовило новий етап у духовному розвитку народу. В л-рі цього періоду утверджувався і розвивався метод критичного реалізму, відомим представником якого був І. Вазов. Соціальні теми розробляли Г. Стаматов, Єлин-Пелин, А. Константинов, Т. Влайков, А. Страшимиров. Піднесення революц. руху в Б. в 90-х рр., заснування с.-д. партії, поширення ідей наук. соціалізму сприяли зміцненню революційного напряму в л-рі.

Основоположником марксистської критики в Б. став Д. Благоєв. З'явилися вірші першого пролет. поета Д. Полянова, поезії та політичні фейлетони Г. Киркова. Творчість пролет. письменників відкрила нові шляхи розвитку болг. л-ри. Суперечливим був творчий шлях видатних письменників Пен-чо Славейкова і П. Яворова. Перемога Великої Жовтн. соціаліс-тич. революції в Росії активізувала діяльність письменників-демократів Б. Значну роль в об'єднанні передових літ. сил відіграв сатиричний журн. "Червен смях" (1919-23, редактори К. Кюляв-ков, Х.Ясенов, Д.(Полянов). Зароджувався соц. реалізм, визначним представником якого був X. Смирненський. Вересневе повстання 1923 сприяло новому піднесенню пролет. л-ри. Виходять у світ натхненні ідеями революції твори Г. Милева, Н. фурнаджієва. З серед. 20-х pp. у країні почався фашистський терор, 1925 вбито Г. Милева, X. Ясенова, С. Румянцева, заарештовано Т. Павлова.. Емігрували Г. Бокалов, К. Кюлявков.

У 30-х pp. діяльність пролет. письменників пожвавилася. Активно виступали X. Радевський, М. Ісаєв, Г. Караславов, О. Василев, К. Белков, Л. Стоянов, С. Минков. На 30-і - початок 40-х pp. припадає літ. діяльність видатного поета-комуніста Н. Вапцароеа. Велике значення для утвердження в болг. л-рі методу соціалістичного реалізму мали праці в галузі марксистської літ. критики Г. Бакалова, Т. Павлова. Встановлення нар.- дем ократич.влади в Б. поклало початок новому етапові в історії л-ри. Панівним у літературі стає метод соціалістич. реалізму. В центрі уваги письменників -будівництво соціалізму в Болгарії, виховання революц. свідомості народу. Активізується діяльність письменників старшого покоління - Л. Стоянова, Є. Багряни, Г. Караславова, X. Радевського, Г. Бе-лева, Н. Фурнаджієва, інтенсивно працюють Д. Димов, Є. Станев, М. Ісаєв, А. Тодоров, Ламар, К. Зидаров, Л. Стрелков, Б. Райнов. У літературу влився новий загін письменників - В. Ханчев, Г. Джагаров, В. Петров, Д. Методгєв, Б. Димитрова, П. Матев,A. Гуляшки, С. Даскалов, Л. Стефанова, пізніше - Л. Левчев,B. Башев, І. Давидков, Н. Хаитов, Й. Радичков. Розробляються теми історич. минулого (в творах Д. Талева, С. Загорчинова, Є. Станева). Значних успіхів досягли літературознавство і критика (П. Зарев, Г. Цанев, П. Динєков, Є. Каранфилов, Т. Жечев, Г. Димов, С. Русакієв, В. Велчев та ін. ). Здавна існують міцні рос-болг. і укр.-болг. літ. зв'язки. В 19 ст. в Росії жили, працювали, вчилися болг. революц. діячі і письменники Л. Каравелов, X. Бо-тев, І. Вазов. Значний вплив на їхню діяльність мали рос. революц. демократи, творчість Т. Шевченка. З 1889 в Б. жив і працював (професором Софійського ун-ту) M. Драгоманов, який популяризував там укр. і рос. л-ри. Тісні літ. зв'язки між Б. і Рад. Союзом встановилися після перемоги нар.-демократичної влади в Б. Болг. письменники здійснили переклади багатьох творів л-р народів СРСР, зокрема укр. (Т. Шевченка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, О. Корнійчука, О. Гончара, M. Стельмаха, О. Вишні та ін. ). На Україні масовими тиражами виходять твори болг. л-ри в перекладах укр. мовою. В Українській PCP 1974 за переклади болг. мовою Шевченкового "Кобзаря" Д. Методієв, а 1976 за переклади творів болг. письменників укр. мовою Д. Білоус удостоєні премії ім. М. Рильського.

О. В. Шпильова.

Архітектура. З 4 ст. до н. е. на тер. Б. збереглися рештки фракійського м. Севтополіса поблизу Ка-занлика, від епохи римського владарювання - руїни міст 1-2 ст. н. е. Раціарія, Ескус та ін. У 5- 6 ст. н. е. під впливом Візантії споруджувалися християнські храми (базиліка св. Софії в м. Софії та ін.). Найдавніші пам'ятки болг. архітектури - залишки мурів фортеці й палаців у Плисці та Преславі (9-10 ст.). В період візант. панування (1018-1187) будувалися переважно фортеці (Баба Вида у Видині, Асенова фортеця поблизу Асеновграда) та замки. За доби Другого Болг. царства (1187-1396) складається тирновська худож. школа (церкви Вседержителя та Іоанна Неосвяченого в Несебирі, обидві 13-14 ст.; Боннська церква в Софії). З часів тур. панування збереглися мечеть Буюкджамія в Софії (1474) і Кадин міст поблизу Кюстендила (1470). У кін. 18 ст. почалося відродження нац. архітектури. Працюють майстри - Алексі Рилець (три корпуси Рильського монастиря, 1816-19),

H. Фичев (міст через р. Янтра біля м. Бяла, 1865-67), П. Йованович (церква Богородиці в Рильському монастирі, 1834-60). В кінці 19 - на поч. 20 ст. споруджуються громад. будівлі в Софії (Народні збори, 1885, арх. К. Йованович; Нар. театр ім. І. Базова, 1904, арх. Ф. Фельнер і Г. Хельмер; храм-пам'ятник Олександра Невського, 1904-12, рос. арх. О. Померанцев). Після 1944 інтенсивно розвивається міське будівництво. Забудовуються Софія, Пловдив, Варна та ін. міста, споруджуються нові пром. центри (міста Димитровград, Мадан та ін.). На березі Чорного м. створено нові курортні комплекси-Варна, Златні Пясиці, Албена та ін. Сучас. архітектори - Г. Стоїлов, Д. Танева, В. Вилча-нов, Н. Николов, Г. Ганев, Н. Ненов, І. Мавров, Л. Бонев та ін. Образотворче мистецтво. Давнє мистецтво на території Б. належить до античної доби (фракійські надгробки 5-4 ст. до н. е. та фрески 4-3 ст. до н. е. в гробниці поблизу Казанлика). Мистецтво раннього феодалізму характеризують рельєфи з Старої Загори (7-8 ст.), з с. Мадари (бл. 9 ст.) та ін. В 11- 13 ст. високого розвитку досягли монументальний живопис (фрески в Бочкові, 1083, Тирнові, 1230; Софії - в Боннській церкві, 1259) та книжкова мініатюра. У 19 ст. посилення нац.-визвольної боротьби сприяло піднесенню образотворчого мистецтва. Інтенсивно воно розвивалося з серед. 19 ст. (художники 3. Зограф, С. Доспевський, X. Цокев, Н. Павлович,

I. Мирквичка, Я. Вешин, І. Ангелов). У кінці 19 - на поч. 20 ст. мист. Б. зазнає модерністських впливів, але передові митці залишаються на реалістичних позиціях (X. Станчев, І. Фунев, І. Бешков). Після встановлення нар.-демократичної влади митці, оволодіваючи методом соціалістичного реалізму, правдиво показують життя народу, його славне істор. минуле (В. Димитров-Майстора, Д. Узунов, А. Николов, І. Петров, С. Венев, Н. Балканський, К. Лазаров та ін.). Розвиваються традиційні види декоративно-ужиткового мистецтва: різьблення, вишивка, ткацтво та гончарство.

і. М. Блюміна.

Музика. Найдавніші нар. пісні - обрядові, трудові, епічні, ліричні - наспівні, метрично розмаїті. Нар. танці - хоро і ручениця пов'язані з нар. звичаями. Нар. муз. інструменти: струнні - годулка; , духові - гайда, кавал, і сопілка; щипкові - тамбура; тупан (барабан) та ін. З кін. 19 ст. формується світська міська культура, створюються хори, духові оркестри. В 90-х рр. розвивається профес. муз. творчість (композитори Є. Манолов, Д. Христов, П. Пипков, Н. Атана-сов і Г. Атанасов-Маестро). З встановленням нар.-демократичного ладу створилися умови для всебічного розвитку профес. і самодіяльного муз. мист. Композитори розробляють сучас. тематику, працюють у нових муз. жанрах - масової пісні, кантати, ораторії (Л. Пипков, П. Стайнов, Ф. Ку-тев, В. та П. Стоянови, П. Владигеров, М. Големинов, С. Обрете-нов, Д. Христов). Відомі вокалісти - Б. Христов, Н. Гяуров, Д. Узунов, К. Попова, Н. Николов; піаністи - Л. Єнчева, О. Лібіх; скрипалі - Н. Симеонова, Б. Ле-чев. Муз. колективи: 5 оперних театрів (у Софії, Русе, Варні, Старій Загорі та Пловдиві), муз. театр ім. С. Македонського (Софія), 2 держ. ансамблі нар. пісні і танцю (Софія, Благоєвград), хорова капела ім. С. Обретенова, Ансамбль пісні й танцю Болг. нар. армії та симфонічні оркестри. В Б. є філармонія, консерваторія, Ін-т музики Болг. академії наук. В репертуарі муз. колективів Б.- укр. нар. пісні і твори укр. рад. композиторів. Поставлено опери "Наталка Полтавка" М. Лисенка, "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського. Театр. Елементи театр. мист. були ще в болг. нар. іграх. З 40-х рр. 19 ст. драм. спектаклі ставили аматорські трупи. В 1883 в Пловдиві створено перший профес. театральний колектив - Болг. Драм. трупа. В 1888 в Софії відкрито театр "Основа", 1892 організовано драм. трупу "Сльоза і сміх" (з 1904 - Нар. театр; у його репертуарі 1899 були й п'єси "Глитай, або ж Павук" та "Лихвар" М. Кропивницького). В кін. 19 -на поч. 20 ст. створюються ін. професійні театри: театр Р. Попової, Сучасний театр, Вільний театр та ін. У цей час у театр. мист. сформувався реалістичний напрям. Нар. театр у Софії (керівник М. Массалитинов) наслідував сценічні принципи МХТ. Значний вклад у розвиток болг. театру внесли М. Ікономов, С. Огнянов, К. Сарафов і С. Бичваров, який на сцені Вільного театру (Єофія, 1919-22) та варненських театрів "Пробуда" (1921) і "Громадянський театр" (1922) поставив "Матір-наймичку" І. Тогобочного. Після встановлення нар.-демократичної влади створено й нові театри. У Софії діють Народний театр імені І. Базова, драм. театр "Сльоза і сміх", Театр Нар. армії, Сатиричний театр, Нар. театр молоді, театр "Софія", Центр. театр ляльок та ін. В їхньому репертуарі - п'єси нац. драматургів, твори світової класики, рад., зокрема укр., авторів (І. Кочерги, О. Корнійчука, Я. Галана, В. Собка). Серед театр. діячів - актори Р. Делчева, О. Кирчева, С. Гецов, Г. Калоянчев, І. Кондов, М. Дупарино-ва, Т. Массалитинова, режисери Б. Дановський, Ф. Филипов, К. Мирський та ін. У 1948 засн. Вищий ін-т театр. мистецтва. Кіно. Кіновиробництво в Б. почалося 1910. Спочатку виходили документальні й хронікальні фільми, з 1915 - художні, що їх випускали приватні кінофірми, акціонерне т-во "Лунафільм" (1919). Перший звуковий фільм-"Бунт раба" (1933). Після встановлення нар.-демократичної влади кіновиробництво стало державним. Фільми: "Тривога" (1951, реж. 3. Жандов), "Викрадач персиків" (1964, реж.B. Радев), "Відхилення" (1967, режисери Г. Островський і Т. Стоянов), "Біла кімната" (1968, реж. М. Андонов), "Любов" (1973, реж. Л. Стайков), "Заграва над Дравою" (1976, реж. 3. Хескія). Спільно з радянськими кінодіячами створено кінострічки: "Герої Шипки" (1955, реж. С. Д. Васильєв), "Урок історії" (1957, режисер Л. . О. Арнштам), "Напередодні" (1959, реж. В. М. Петров) та ін. Для фільмів 60-70-х рр. характерні громадянська спрямованість, пафос утвердження нового соціалістичного життя, поглиблене психологічне й романтичне трактування образів. Серед кіноакторів -Н. Коканова, Г. Георгієв-Гец,C. Данаїлов, Д. Тончева. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448-449.

Літ.: Ленін В. І. Балканські народи і європейська дипломатія.- Страхіття війни.- Новий розділ всесвітньої історії.- Соціальне значення сербсько-болгарських перемог. Повне зібрання творів, т. 22; Димитров Г. М. Съчинения, т. 1 - 14. София, 1951-55; Димитров Г. М. Избранные произведения, т. 1-2. М., 1957; Живков Т. Проблемы строительства развитого социалистического общества. Пер. с болг..М., 1976; Народная Республика Болгария. Основы государственного строя. М., 1974; Динев Д., Мишев К. Болгария. Пер. с болт. М., 1973; Освобождение Болгарии от турецкого ига. Документы, т. 3. М., 1967; Дихан М. Д. Болгари-політемігранти у соціалістичному будівництві на Україні в 1924- 1929 рр. К., 1973; Жебокрицький В. А. Оновлена Болгарія. К., 1975; Голуб В. И. Болгария социалистическая. К., 1976; Мартыненко А. К. Русско-болгарские отношения в 1894 -1902 гг. К., 1967; Сохань П. С. Социалистический интернационализм в действии. Украинская ССР в советско-болгарском экономическом, научно-техническом и культурном сотрудничестве 1945- 1965 гг. К., 1969; Советско-болгарские отношения и связи. Документы и материалы, т.1. М., 1976; Сохань П. С. Очерки истории украинско-болгарских связей. К., 1976; История на България.т. 1-3. София, 1961 - 64; Народная Республика Болгария. М., 1974; Экономика социалистической Болгарии. Пер. с болг. М-, 1976; Бернов Ю. В., Чернейко Г. А. Народная Республика Болгария. Справочник. М., 1974; Сельское хозяйство Болгарии. Пер. с болг. М., 1977; Организация школьного образования в Народной

Республике Болгарии. М., 1976; Марков Д. Ф. Из истории болгарской литературы. М., 1973; Грибовська О. I., Малярчук М. Д. Історія болгарської літератури (IX-XX ст.). Львів, 1973; Русско-болгарские фольклорные и литературные связи, т. 1-2. Л., 1976 -77; Зарев П. Панорама болгарской литературы, т. 1-2. Пер. с болг. М., 1976; Самойлова Н. А. Архитектура Болгарии 1918-1944 гг. В кн.; Всеобщая история архитектуры, т. 11. М., 1973; Краткая история болгарской архитектуры. София, 1969; Степовик Д. В. Українсько-болгарські мистецькі зв'язки. К., 1975; Божков А. Болгарское изобразительное искусство. София, 1964; Стайнов П. За българската музикална кул-тура. София, 1967; Утилов В. А. Кино Болгарии. М., І974; Сахаров И. В. Болгария. Рекомендательный указатель литературы. 1976.

БолгаріяБолгарія

БолгаріяБолгаріяБолгарія

БолгаріяБолгаріяБолгаріяБолгарія

 

Схожі за змістом слова та фрази