Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow нас-нач arrow НАУКОВА ШКОЛА
   

НАУКОВА ШКОЛА

— 1) Неформальна творча співдружність у межах будь-якого наукового напряму висококваліфікованих дослідників, об'єднаних спільністю підходів до розв'язання проблеми, стилю роботи, спільного наук. мислення, ідей і методів їх реалізації. Гол. ознаки Н. ш.: значущість одержаних результатів, високий наук. авторитет у певній галузі науки та громад. визнання; оригінальність методики досліджень, спільні наук. погляди; наявність наук. лідерів — видатних учених, які володіють умінням підбирати творчу молодь і навчати її мистецтву дослідження, створювати в колективі творчу, ділову, доброзичливу обстановку, заохочувати самостійність мислення й ініціативу; висока наук. кваліфікація дослідників, згуртованих навколо лідера. Поняття "наукова школа" є історичним. Елементи колективної форми творчості і Н. ш. типу відносин "учитель — учні чи послідовники" (елементарна структура Н. ш.) виникли в античну епоху. Прикладами стародавніх філос. шкіл можуть бути мілетська школа, піфагорейська (див. Піфагореїзм), атомісти (див. Атомістика), школа Платона, перипатетична школа. В цьому ж розумінні можна говорити про школу Г. Галілея (17 ст.). H. ш. в сучас. розумінні виникли в 19 ст., коли набули поширення лабораторії, почали створюватися н.-д. інститути й наукові товариства, ввійшли в практику колоквіуми, з'явилися спеціалізовані наук. журнали. Ці зміни в організації наук. досліджень, які є закономірним наслідком дії соціально-екон. факторів, зближення науки з виробництвом, привели до того, що форма колективної творчості виявилася домінуючою й необхідною для дальшого прогресу науки. Тільки за цих умов виникає можливість існування чотириланкового ланцюга: "наук. лідер — учбовий заклад (кафедра) — наук. ін-т (лабораторія) — колоквіум (семінар)", у якому продуктивно функціонує колектив дослідників на чолі з наук. лідером. Згодом у цьому колективі можуть скластися вищезазначені гол. ознаки Н. ш. і він перетвориться на Н. ш. В умовах науково-технічної революції Н. ш., щоб зберегти свій прогресивний характер (без чого вона не може відігравати будь-якої ролі в розвитку науки), повинна володіти передовою методологією, професійною мобільністю, виявляти інтерес до досліджень в ін. наук. напрямах. Умови й передумови для появи Н. ш. у різних науках і країнах склалися в різний час. У Росії одними з перших Н. ш. були школа О. М. Бутлерова в хімії, школа І. М. Сеченова — у фізіології, П. Л. Чебишова — в математиці, П. М. Лебедева — у фізиці. В СРСР широко відомі Н. ш. М. І. Вавилова (рослинництво, генетика, селекція), М. Є. Жуковського (механіка), М. Д. Зелінського (хімія),

A. Ф. Йоффе (фізика), С. П. Корольова (ракетна техніка, космонавтика), Л. Д. Ландау (теор. фізика), М. М. Лузіна (математика), І. П. Павлова (фізіологія) та ін. На Україні лише в рад. період виникли Н. ш. О. О. Богомольця (патофізіологія), Д. О. Граве (алгебра, теорія чисел), О. М. Динни-ка (механіка), О. В. Палладіна (біохімія), Є. О. Патона (зварювання), Л. В. Писаржевського (хімія), К. Д. Синельникова (фізика), В. П. Філатова (офтальмологія), М. Г. Холодного (ботаніка) та ін. 2) В широкому розумінні — сукупність учених, які працюють в одній країні або місті в певній галузі науки (напр., рад. матем. школа, геттінгенська школа математиків і фізиків), або вчених, що дотримуються певних наук, положень (напр., школа класичної фізики, школа сучас. фізики). Літ.: Ланге К. А. Организация управления научными исследованиями. Л. 1971: Школы в науке. М., 1977.

Ю. О. Храмов.

 

Схожі за змістом слова та фрази