Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тб-тел arrow ТЕЛЕФОННА СТАНЦІЯ
   

ТЕЛЕФОННА СТАНЦІЯ

— станція для з'єднування абонентів комутацією телефонних ліній зв'язку. Є частиною телефонної мережі, з'єднує певні з'єднувальні й абонентські лінії на час телефонних переговорів і роз'єднує їх, коли переговори закінчено. Розміщують Т. с. звичайно в спец. будинку. В СРСР розрізняють Т. с. міжміські, міські, сільські і відомчі (установські). Т. с. поділяють на ручні — РТС (з телефонними комутаторами) й автоматичні — АТС (мал.). Принцип дії АТС грунтується на з'єднанні абонентських ліній за допомогою шукачів (див., напр., Кроковий шукач), багаторазових координатних з'єднувачів, реле, електронних та ін. комутаційних пристроїв, що діють під впливом імпульсів (короткочасних розмикань) в електричному колі номеронабирача телефонного апарата (див. також Автоматична телефонна станція). Залежно від комутаційного устаткування Т. с. бувають з шукачами, з багаторазовими координатними з'єднувачами, релейні, механоелектронні, квазіелектронні (напівелектронні) та електронні. До найперспективніших належать квазіелектронні й електронні Т. с. Вони компактні, надійні і зручні в експлуатації, їх легко виготовляти. Ємність Т. с.— від 50 до 20 000 і більше номерів. В УРСР налічується (1982) понад 13 тис. Т. с. різної ємності.

В. А. Балезін.

телефонна станція - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази