(пізньолат. — доручення) — 1) Орган, утворюваний для виконання певних функцій чи проведення відповідних орг. заходів (ревізійна К., рахункова К., контрольна К., слідча К., конституційна К., К. з розробки проектів нормат. актів і док-тів, експертна К., К. з організації виконання рішень та ін.). К. обираються або призначаються. Вони бувають постійно діючими або тимчасовими. 2) У цив. праві — договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) укласти з третьою стороною угоду від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітента.
Ю. С. Шемшученко.
|
