Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow лже-ліб arrow ЛІБЕРІЯ
   

ЛІБЕРІЯ

Республіка Ліберія — держава в Зх. Африці. На Зх. й Пд. омивається водами Атлантичного ок.В адм. відношенні поділяється на

9 графств і 6 територій.

Державний лад. Л.— республіка. Після держ. перевороту в квітні 1980 влада в країні перейшла до рук Нар. ради порятунку (НРП) в складі 16 військовослужбовців. Голова НРП — одночасно глава д-ви і уряду. Дію конституції 1847 припинено.

Природа. Прибережну частину Л. займає слабо розчленована при-мор. рівнина, що поступово підвищується вглиб країни і переходить у хвилясту Леоно-Ліберійську височину заввишки 500—600 м. Найвища вершина країни — г. Німба (1752 м) Поклади заліз, руди, алмазів, золота, бокситів, графіту, марганцевих руд. Клімат субекваторіальний, жаркий і вологий. Пересічні місячні т-ри бл. +24°. Опадів на узбережжі 5000 мм, у внутр. районах 1500—2000 мм на рік. Річки короткі, повноводні, порожисті, найбільші з них — Мано, Лоффа, Сент-Пол (в нижній течії судноплавна), Сент-Джон, Сесс, Каваллі. Переважають вічнозелені вологі екваторіальні ліси, на узбережжі — мангрові зарості. На г. Німба — резерват для охорони ендемічної фауни і флори.

Населення. Л. населяють кпеле, гребо, кру, малінке та ін.; бл. 1,5% нас— американо-ліберійці (нащадки негрів — переселенців з США). Офіц. мова — англійська. Пересічна густота нас.— 14 чол. на 1 км2 (1976). 28% нас. живе в містах. Найбільші міста: Монровія, Б'юкенен, Харпер, Маршалл. Історія. Давню історію Л. вивчено недостатньо. З 2-ї пол. 15 ст. на тер. сучас. Л. почали проникати колонізатори (португальці, голландці, англійці, французи). В 1821 група негрів з США — колишніх рабів — при сприянні Амер. колонізаційного т-ва купила у місц. вождів мис Месурадо. Тут 7.І 1822 було засновано їхнє перше поселення — Монровію. Пізніше територія ряду поселень почала називатися Л. 26.VІІ 1847 Л. було проголошено республікою. В 1918 Л. формально вступила у 1-у світову війну 1914—18 на боці Антанти. Після війни в Л. утвердився амер. капітал. Під час 2-ї світової війни 1939—45 Л. 1944 приєдналася до антифашист. коаліції. У післявоєнний час уряди Л. здійснили ряд заходів, спрямованих на ліквідацію нерівності між корінним населенням і нащадками амер. поселенців. Проте ці заходи не зачепили основ су-спільно-політ. ладу Л. В країні панувало кількасот родин амери-кано-ліберійської еліти, опорою яких була Партія істинних вігів (перебувала при владі з 1878). В економіку країни широко залучався іноз. капітал. У 1959 Л. уклала з США військ. угоду про консультації "на випадок агресії або загрози агресії проти Л.". На поч. 1979 в Л. було засновано Прогресивну нар. партію (до її складу ввійшли робітники, студенти, селяни), яка виступила за демократизацію країни, поліпшення життєвого рівня трудящих. У березні 1979 її діяльність було заборонено. Корупція і масові репресії викликали невдоволення широких верств населення. 12.IV 1980 солдати і молодші чини нац. гвардії на чолі з С. Доу здійснили держ. переворот. Влада перейшла до Нар. ради порятунку. Л. встановила дипломатичні відносини з СРСР 1956, але обмін посольствами відбувся лише 1972. З 1945 Л.— член ООН. Л.— член Організації африканської єдності.

І. Д. Шевченко.

Політичні партії, профспілки. Прогресивна народна партія, засн. 1979. Партія істинних вігі в, засн. 1869 Конгрес виробничих профспілок, засн. 1960. Примикає до МКВП. Ліберійська федерація робітників транспорту і різноробітників.

Господарство. Л.— економічно слаборозвинута країна, в провідних галузях г-ва якої панівні позиції посідає іноз. капітал (гол. чин. США). Основа економіки — гірничодобувна пром-сть і плантаційне г-во. Переважає общинне землеволодіння, техніка обробітку землі в сел. г-вах примітивна. Кращі землі належать іноз. компаніям. На великих плантаціях і в г-вах місц. фермерів вирощують переважно експортні культури — гевею, каву, какао, олійну пальму, банани. За виробн. натурального каучуку (в 1978—78 тис. т) Л. посідає 1-е місце в Африці й 6-е — в капіталістичному світі. Осн. прод. культури (збір, тис. т, 1978): рис — 270, касава — 272, маніок, батат. Тваринництво розвинуте слабо. С. г. не задовольняє потреб країни у продовольстві. В лісах гол. чин. іноз. компанії ведуть заготівлю цінних порід деревини (червоного, палісандрового та ін. дерев) на експорт. Провідна галузь гірничодобувної пром-сті — залізорудна (в 1978 — 17,8 млн. т руди). Одне з найбільших родовищ — Бомі-Хілс (розробляє ліберійсько-амер.-швед. компанія). Добувають також алмази — ;00 тис. каратів (1978), золото — 140 кг (1977). Обробна пром-сть представлена гол. чин. невеликими підприємствами по переробці с.-г. продукції, а також текст., швейними, взуттєвими та ін. Діють нафтопереробний та цем. з-ди. Розвинуті кустарні ремесла — ткацтво, вичинка шкір, виробн. циновок тощо. В 1978 вироблено бл. 900 млн. кВт·год електроенергії. Гол. пром. центр — Монровія. Довж. (км, 1979): з-ць — 560, автошляхів — 8500, у т. ч. 672— асфальтовані. Заг. тоннаж мор. торг. флоту— 2500 млн. брутто реєстрових т (1-е місце в світі); завдяки низьким податкам під прапором Л. ("прапором зручності") ходять судна, які належать іноз. власникам. Осн. мор. порти— Монровія, Б'юкенен, Харпер. У Робертсфілді, поблизу Монровії,— міжнар. аеропорт. З Л. вивозять заліз. руду, каучук, алмази, лісоматеріали, каву, какао; довозять продовольство, машини й устаткування, нафтопродукти, товари широкого вжитку. Гол. торг. партнери: США, Японія, ФРН, Італія, Нідерланди. Грош. одиниця — ліберійський долар. 1 ліберійський дол. = 1 дол. США.

Д. В. Сущевський.

Медичне обслуговування. В 1975 в Л. було 2,5 тис. лікар. ліжок (16 ліжок на 10 тис. ж.); мед. допомогу подавали 170 лікарів (1 лікар на 10 тис. ж.). Частину лікарів готує відділення ліберійського ун-ту. В Л. в основному держ. система мед. обслуговування.

Освіта, наукові та культурно-освітні заклади. В 1974 79% нас. країни було неписьменним. Система освіти будується за амер. зразком. Строк навчання у поч. школі — 6, у середній — 6 (3 + 3) років. Формально проголошено обов'язкове навчання для дітей і підлітків від 6 до 16 років. Навчання в держ. школах — безплатне, у вузах — платне. В 1978/79 навч. р. в поч. і середніх навч. закладах налічувалося 237,9 тис. учнів. Значна кількість шкіл належить амер. місіонерським орг-ціям. Вузи: ун-т Л. у Монровії (засн. 1862, статус ун-ту з 1951; у 1979/80 навч. р.— 3247 студентів), Каттінгтонський університетський коледж у Монровії (засн. 1889; у 1979/80 навч. р.— 524 студенти), Технологічний коледж (засн. 1978). Наук. установи: геолого-металург. т-во Л. у Монровії (відкрито 1964), експериментальна с.-г. станція в Суакоко (засн. 1946), ін-т тропічної медицини в Харбелі (засн. 1952) та ін. Б-ка ун-ту Л., урядова б-ка в Монровії. Нац. і Афр. музеї в Монровії, в. 3. Клепиков. Преса, радіомовлення, телебачення. В 1979 в Л. видавалося 4 газети і 3 журнали англ. мовою заг. тиражем понад 30 тис. прим. Інформаційне агентство Л. створено 1978. Радіомовлення й телебачення (засн. 1964) контролюється урядовою службою — Ліберійською радіомовною корпорацією. Радіомовлення ведеться англ. мовою і 16 мовами народів країни. Література. Народи Л. мають багатий фольклор. Деякі зразки його зібрано в кн. "Історичні легенди і фольклор племені гребо" (1957). Сучасна л-ра (створюється гол. чин. англ. мовою) відображає істотні риси ліберійської дійсності. Інтенсивніше, ніж ін. жанри, розвивається поезія. Найвідоміші літератори Л.— поети Бай Т. Мур, Р. Т. Демпстер, письменниця Д. Б. Хенріс, драматург Е. Брайт. Кращі твори письменників Л. спрямовані проти колоніалізму, пройняті любов'ю до батьківщини.

В. К. Кухалашвілі.

Архітектура та мистецтво. В центр. районах Л. поширені круглі або прямокутні в плані каркасні хатини, обмазані глиною і вкриті солом'яним дахом. Стіни часто оздоблені розписним поліхромним орнаментом, дерев'яним різьбленням. Міста забудовані 2—3-по-верховими каркасними дерев'яними будинками, а також кам'яними з верандами. З серед. 40-х рр. 20 ст. споруджено громад. будівлі у формах сучас. європ. архітектури. Серед видів нар. мистецтва поширені: різьблення на дереві (фігурки, різноманітні ритуальні маски — переважно чорного кольору), кераміка, плетіння, вироби з металу. Музика Л. засн. на пентатоніці; представлена фольклором (весільні, трудові, колискові пісні тощо). Муз. інструменти: ударні — барабани; афр. піаніно-санса; струнні — гітари, арфи; духові — флейти, сурми. В 1963 створено Ліберійське драм. й культур. т-во, школа якого (в с. Кенема) готує артистів та музикантів. З 1966 діє Нац. трупа Ліберії. Першу документальну стрічку "Ліберія — країна майбутнього" створено 1959 (оператор Г. Пратт). Інші документальні фільми: "Село надії" (1963), "Багатства лісу" (1966), "Роки долі" (1967).

Літ.: Производительные силы стран Африки. М., 1978: Страны и народы. М., 1979.

Ліберія - leksika.com.uaЛіберія - leksika.com.uaЛіберія - leksika.com.uaЛіберія - leksika.com.ua

Ліберія - leksika.com.uaЛіберія - leksika.com.uaЛіберія - leksika.com.uaЛіберія - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази