— зварювання металів, при якому краї з'єднуваних частин у місці дотику (контакту) нагрівають електричним струмом, що протікає через них, і водночас стискують (осаджують); вид електрозварювання. Розрізняють К. з. (мал.) стикове (зі з'єднанням частин по всій площі стикання) і точкове. При стиковому зварюванні метал нагрівають до оплавлення (К. з. оплавленням) або до пластичного стану (К. з. опором). Крім власне точкового, є К. з: шовне (кожна зварна гочка перекриває попередню, утворюючи зварний шов); рельєфне (положення зварних точок визначається заздалегідь підготовленими виступами в з'єднуваних частинах) і конденсаторне (з використанням короткочасних потужних імпульсів від батареї конденсаторів). Для К. з. застосовують машини, де конструктивно об'єднано електричну (зварювальний трансформатор, переривач струму) і механічну (стискувальний пристрій) частини. Стиковим К. з. з'єднують у стик прокат (арматуру, труби, рейки), точковим — листові конструкції, що їх складають внапусток. К. з.— один з найпродуктивніших способів зварювання.
С. І. Кучук-Яценю.
|
