Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow руз-ряс arrow РУШНИК
   

РУШНИК

— укр. традиційна декоративна тканина (ЗО—50 см завширшки і 1,2—4 м завдовжки). Р. оздоблюють житла, вони є невід'ємною частиною нар. звичаїв та обрядів: зустріч гостей, весілля. Як на тканих, так і на вишиваних Р. орнамент (рослинний, геометричний або геометризований) зосереджений на кінцях, іноді переходить до центру легким візерунком, який складається з вільно розкиданих елементів. Декоративні рушники відомі з давніх часів і поширені майже на всій території України. Залежно від місцевості Р. мають свої особливості в характері вишивки, в орнаментиці і техніці виконання, в кольорі. У вишиваних Р. Київщини, Полтавщини, Чернігівщини переважає рослинний візерунок, розташований вертикально, який має вигляд вазона — т. з. дерева життя. Часто під візерунком — горизонтальна орнаментальна смуга вздовж краю тканини. Вишивають їх "рушниковим" швом (вільний рослинний малюнок на тканині полотняного переплетення обводять по контуру стебловим тамбурним швом, смужкою навкісної гладі, всередині заповнюють вишивкою суцільною гладдю та ін. швами). Іноді київські та сумські Р. вишивають тамбурним швом. Полтав. Р. виконуються червоним кольором, а київські— ще й чорним та синім. На Поділлі геометричний, геометризований малюнок укладається паралельними смугами, горизонтальними, вертикальними, скісними, однією розеткою, а також т. з. деревом життя. Тут зустрічаються Р., вишивка яких скомпонована з малюнків анімалістичного орнаменту або малюнків стилізованих жіночих фігур. Давні Р. Поділля переважно одно- і двоколірні, в 19 ст.— багатобарвні, часто вишиті вовняною ниткою "качалочками", гладдю, штапівкою. Волин. Р. оздоблювалися однією горизонтальною смугою геом. орнаменту, виконаного занизуванням, хрестиком, колір червоний із синім. Оздоблення терноп. Р.— часто дуже широка поліхромна смуга-кайма із значним використанням чорного кольору, виконана хрестиком; у прикарпатських Р. переважають композиції чорних, червоних або жовтогарячих кольорів, вишитих низзю. На Буковині барвиста із значною перевагою чорного, червоного і темно-червоного, вишита низзю і хрестиком кайма набагато ширша, іноді займає чверть Р. і компонується також з горизонтальних смуг. Своєрідні зразки сучас. укр. вишитих Р. (орнаментальних і тематичних) створили нар. майстри, а також художники, які працюють індивідуально і на ф-ках худож. виробів: Н. Ляхо-ва, Е. Талащенко, В. Захарченко (Київ), А. Задувайло (Черкаси), Г. Гринь, О. Василенко (Полтавщина). Чепела (Ніжин), П. Бе-резовська, П. Любарець, М. Сидоренко (Поділля), М. Гаврило (Закарпаття), М. Сабадаш, Є. Геник, Г. Герасимович, Г. Кива (Прикарпаття), Н. Медведська (Буковина), В. Роїк (Сімферополь) та ін. Склався своєрідний стиль і укр. тканих рушників. Є дві основні техніки укр. худож. ткацтва — човникова та перебірна. Вони зумовлюють характер орнаменту. Р., виконаним човниковою технікою, властива поперечносмугаста композиція дрібного геом. орнаменту. Перебірна техніка дає змогу виконувати складні узори, в яких поперечні смуги поєднуються з ромбами, зірками, розетками, стилізованими зображеннями квітів, птахів тощо. Найбільш значними центрами рушникового ткацтва є Кролевець (майстри Г. Шабельник, Н. Паталах, М. Даценко, художники Д. Гавруш, І. Дудар), Богуслав (див. Богуславська тканина; Г. Анджієвський, І. Нечипоренко, Н. Скопець) та Іванків Київ. обл. Серед відомих майстрів худож. ткацтва — С. Нечипоренко, Г. Верес (Київ), Г. Василащук (с. Шешори Івано-Фр. обл.). Зібрання Р. зберігаються в ДМУНДМ (Київ), худож. відділі Черніг. істор. музею, Коломийському музеї нар. мист. Гуцульщини та ін. музеях України. Див. також Вишивка, Тканини художні. Іл. див. на окремому аркуші с. 96—97.

Літ.: Українське народне мистецтво. [Альбом], в. 1. Тканини та вишивки. К., 1960; Художні промисли України. К., 1979: Український вишиваний рушник. К., 1980.

Л. М. Ульянова.