(Хафіз, Гафез; літ. псевд. Мохаммеда Шамседдіна; бл. 1325, Шіраз - 1389 чи 1390, там же) - перський і таджицький поет. Був високоосвіченою людиною. Залишив велику літ. спадщину. У своїх творах висловлював передові настрої епохи, оспівував земне життя, його красу й радощі, почування й думки простої людини, засуджував духівництво, феод/ знать. Вірші - газелі-Г. були широко відомі на його батьківщині і за її межами. Народ високо оцінив творчість Г., і літ. псевд. поета "гафіз" (тобто людина, яка знає напам'ять Коран) став загальною назвою і відтоді означає "народний співець". В Рад. Таджикистані газелі Г. стали нар. піснями. На Україні творчість Г. досліджував А. Кримський; він переклав ряд його поезій. Перші переклади творів Г. були вміщені 1895 в жури. "Житє і слово".
Тd.: Укр. перекл.- Лірика. К., 1971; [Вірші]. В кн.: Кримський А. Ю. Твори, т. 1. К., 1972; Рос. пeрекл.- Пятьдесят газелей. Сталинабад, 1955; Лирика. Уфа, 1973; Газели. Душанбе, 1978.
Літ.: Кримський А. ІО. Хафіз та його пісні. В кн.: Кримський А. Ю. Твори, т. 4. К., 1974.
