Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow плюш-подол arrow ПОГОРЄЛОВ
   

ПОГОРЄЛОВ

Олексій Васильович (н. 3.III 1919, м. Короча, тепер Бєлг. обл.) — укр. рад. математик, акад. АН СРСР (з 1976) і АН УРСР (з 1961), член Президії АН УРСР (з 1978). Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив (1945) Військово-повітряну академію ім. М. Є. Жуковського. У 1947—59 працював у Харків. ун-ті, у 1959— 60 — зав. відділом Ін-ту математики АН УРСР, з 1960 — зав. відділом Фіз.-тех. ін-ту низьких т-р АН УРСР (Харків). Голова Харків. наук. центру АН УРСР (1978— 81). Осн. напрями наук. досліджень — геометрія "в цілому", основи геометрії, теорія диференц. рівнянь, теорія пружних оболонок. Дав повний розв'язок проблем однозначної визначеності замкнених опуклих поверхонь їхньою внутр. метрикою (див. Внутрішня геометрія), а також регулярності опуклої поверхні з регулярною метрикою; розв'язав проблему занурення двовимірного ріманового многовиду в тривимірний ріманів простір, вивчив нескінченно малі згини (див. Зовнішня геометрія); розробив нелінійну теорію пружних оболонок; розв'язав проблему існування замкненої регулярної опуклої гіперповерхні, повна кривина якої є заданою функцією зовн. нормалі; повністю розв'язав четверту Гільберта проблему. Депутат Верх. Ради УРСР 8—10-го скликань. Нагороджений двома орденами Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора. Держ. премія СРСР, 1950. Ленінська премія, 1962. Держ. премія УРСР, 1973. Премія ім. М. І. Лобачевського АН СРСР, 1959.

Погорєлов - leksika.com.ua