- один з видів звільнення засудженого від відбування покарання. У зак-ві України У. з. уперше як засіб впливу на засуджених було запроваджен о пост. Нар. Секретаріату України «Про ведення народного суду» від 4.1 1918. Згодом прав, регламентація У. з. неодноразово змінювалася. У. з. було встановлено КК України 1960 (ст. 45). Полягало в тому, що, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі чи виправних робіт без позбавлення волі дійде висновку про недоцільність відбування призначеного покарання, то він може обумовити це у вироку. В такому разі суд міг постановити не виконувати покарання, якщо протягом визначеного іспитового строку (від 1 до 3 років) засуджений не вчинить нового злочину, сплатить штраф і зразковою поведінкою виправдає виявлене йому довір'я. У сучас. нац. зак-ві передбачено «звільнення від відбування покарання з випробуванням» (ст. 75 КК України), де відображені осн. риси У. З.
В. В. Скибицький.
