(від грец. — батько) — глава катол. церкви і верховний правитель (абс. монарх) держави-міста Ватикан. Повний титул П. p.: єпископ Рима, намісник Ісуса Христа, спадкоємець влади князя апостолів Петра, верховний понтифік Вселенської церкви, патріарх Заходу, примас Італії, архієпископ і митрополит Римської провінції, монарх держави-міста Ватикан, раб рабів Божих. Обирається від 1389 завжди з-поміж кардиналів віком до 80 років по-життєво конклавом таєм.
голосуванням більшістю у 2/3 голосів плюс 1 голос. Переважно вибори проходять у кілька турів.
Згідно з догматом катол. церкви, ухваленим І Ватіканським собором у 1870, П. р. вважається непогрішним і непомильним у справах віри, моралі, догматики. В офіц. списку П. р. фігурують (включаючи нинішнього Іоанна-Павла II) 262 папи. З 1523 до 1978 пап. престол посідали лише італійці.
Ця традиція порушена 1978, коли П. р. було обрано слов'янина, архієпископа Краківського, кардинала Кароля Войтилу, який прийняв ім'я Іоанна-Павла II. У червні 2001 він відвідав Україну.
Літ.: Лозинский С. Г. История папства. М., 1986; Ковальский Я. В. Папы и папство. М., 1991.
П. Л. Яроцький.
