Микола Васильович [2 (14).V 1885—29.VII 1938] -рад. держ. і парт. діяч, парт. публіцист. Член Комуністичної партії з 1904. Н. в с. Бехтєєво (тепер Сичовського р-ну Смоленської обл.) в сім'ї висланого чиновника. Закінчив істор.-філологічний ф-т Петерб. ун-ту (1909) і юрид. ф-т Харків. ун-ту (1914). Учасник революц. подій 1905—07, вів парт. роботу в Петербурзі, Москві. Не раз зазнавав арештів і репресій. Під час Лютневої революції 1917 обраний головою полкового, дивізійного, в квітні 1917 — армійського к-тів 11-ї армії Пд.-Зх. фронту. На 1-му Всерос. з'їзді Рад обраний до ВЦВК. На конференції фронтових і тилових військових організацій РСДРП (6) 1917 обраний членом бюро Всерос. Військ. орг-ції при ЦК РСДРП(б). Активний учасник Великої Жовт невої соціалістич. революції 1917, член Петроградського Військ.-революц. к-ту. Ввійшов до складу першого Раднаркому. 9 (22).ХІ 1917 призначений Верховним головнокомандуючим і наркомом у військ. справах. З березня 1918 працював в органах рад. юстиції. В 1922—31 — голова Верховного трибуналу при ВЦВК, заст. наркома юстиції, пом. прокурора, прокурор РРФСР; з 1931 — нарком юстиції РРФСР, з 1936 — нарком юстиції СРСР. Вів пед. роботу. На XV і XVI з'їздах партії обирався членом ЦКК ВКП (6). Член ВЦВК і Президії ВЦВК. Нагороджений орденом Леніна і орденом Червоного Прапора.
П. С Кувшинов.
