— територія в межах Причорноморської низовини, в надрах якої виявлено родовища нафти і газу. Міститься в Одес., Микол., Херсон., Запоріз. і Крим. областях УРСР і частково в Молд. РСР. Охоплює також акваторію Азовського м. та шельф (див. Материкова обмілина) прилеглої частини Чорного м. Площа бл. 80 тис. км2. У геоструктурному відношенні пов'язана з Причорноморською западиною і Скіфською платформою. У геол. будові провінції беруть участь палеозойські, мезозойські й кайнозойські осадочні відклади потужністю до 6—8 тис. м. В осадочних гірських породах сформувалися геол. структури, з якими пов'язані осн. області нафто- та газонагромадження. Великі підняття і прогини ускладнені локальними структурами, часто нафтоносними і газоносними. Нафтогазопрояви є в породах від неогенового (див. Неогеновий період і неогенова система) до девонського (див. Девонський період і девонська система) віку, але пром. поклади (газові й газоконденсатні) поки що виявлено лише в палеогенових (див. Палеогеновий період і палеогенова система) і нижньокрейдових (див. Крейдовий період і крейдова система) відкладах на глибинах від 350 до 4500 м. Вони пов'язані переважно з склепінними частинами антиклінальних складок (див. Антикліналь). Колекторами нафти й газу є пісковики, алевроліти й органогенно-детритові вапняки. Осн. газові родовища — Карлавське, Задорненське, Джанкойське; газоконденсатні — Глібівське, Західно-Октябрське, Тетянівське. Планомірні розвідувальні роботи у межах П.-К. н. п. почато 1929, осн. родовища відкрито у післявоєнні роки. Добувають газ, який використовують як енерг. паливо для пром. підприємств та газифікації населених пунктів Крим. області.
Літ.: Вопросы геологии нефтегазоносных регионов Украины. К., 1972; Черняк Н. И., Богаец А. Т., Гордиевич В. А. Нефтегазоносность. В кн. Геология СССР, т. 8, [ч. 2]. Крым. М., 1974.
