(НСК) - спец, комісія, утв. після падіння рос. самодержавства при м-ві юстиції указом Тимчас. уряду від 4(17). III 1917 за ініціативою міністра юстиції О. Ф. Керенського. Розміщувалася в Петрограді, у Зимовому палаці. Прав, статус НСК визначався положенням від 11 (24) ІІІ 1917, доповненим постановою Тимчас. уряду від 27.У (9.УІ) 1917. Очолював комісію моск. адвокат М. К. Муравйов. До її складу входили відомі держ. діячі, юристи, на
уковці, літератори. У роботі НСК брали участь 25 слідчих. Комісія мала розслідувати дії вищих чинів самодерж. ладу, які вважалися злочинними і за діючими в цар. час законами (хабарництво, казнокрадство, зловживання владою тощо). Крім того, до компетенції НСК входило розслідування діяльності осіб, які офіційно не займали відп. держ. посад, але, користуючись близькістю до царя і цариці, впливали на держ. і політ, життя країни, а також діяльності тих, на кого було покладено завдання б-би з рев. рухом у Росії (чини деп. поліції, охоронних відділів, окр. корпусу жандармів). За матеріалами НСК планувалося провести кілька гучних судових процесів.
Структурно комісія складалася з трьох відділів, які займалися чинами цив. відомств, деп. поліції, військового і військ.-мор. міністерств. Згодом було утворено й четвертий відділ, що здійснював «всебічне обстеження» діяльності «темних сил», зокрема монархічних орг-цій «Союз російського народу», «Російський народний союз імені Михаїла Архангела» та ін. Для розслідування діяльності поліц. органів ще 10(23).III 1917 при м-ві юстиції було утв. комісію з ліквідації справ політ, характеру деп. поліції. 15(28).VI 1917 її ліквідовано й утв. особливу комісію для обстеження діяльності кол. деп. поліції та підвідомчих йому установ. На останню покладалися: виявлення таєм. агентури, що займалася політ, розшуком у 1905—17; розгляд дій крим. характеру, скоєних чинами жандарм, нагляду; виявлення й охорона архівів скасованих установ, що займалися політ, розшуком, та ін. Всього було допитано 59 осіб: 4 прем'єрів, 15 міністрів (у т. ч. 5 міністрів внутр. справ), півтора десятка директорів і віце-директорів деп. поліції, товаришів міністра, жандарм, генералів — зі сфери політ, розшуку.
Заг. звіту НСК не склала, оскільки в рамках діючих законів Рос. імперії і відомчих інструкцій притягнути до суд. відповідальності більшість із підслідних було неможливо. Фактично комісія припинила роботу на поч. жовтня 1917. Мат-ли НСК зберігаються у Держ. архіві Рос. Федерації (ДАРФ) і частково опубліковані в окр. збірниках («Падение царского режима», т. 1—7. М.—Ленинград, 1924—1927; «Союз русского народа». М.— Ленинград, 1929; «Дело Менделя Бей-лиса». СПб., 1999).
Літ.: Блок А. А. Последние дни имп. власти. Пг., 1921; Щеголев П. Е. Чрезв. следств. комиссия Врем. Правительства 1917.
В кн.: Падение цар. режима, т. I. М.-Ленинград, 1924; Аврех А. Я. Чрезв. следств. комиссия Врем, правительства: замысел и исполнение. В кн.: Истор. записки, т. 118. М., 1990; Коренев С. А. Чрезв. Комиссия по делам о бывших министрах. В кн.: Архив рус. революции, т. 4 (7-8). М., 1991.
В. М. Чисніков.
