Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow сусп-сяр arrow СХОДОЗНАВСТВО
   

СХОДОЗНАВСТВО

орієнталістика — наука, що комплексно вивчає історію, економіку, мови, літературу, етнографію, мистецтво, філософію, пам'ятки матеріальної і духовної культури народів Азії та Північної Африки. Виникнення С. як особливої галузі знань в європейських країнах (16—17 ст.) пов'язане з епохою первісного нагромадження капіталу і початком експансії європейців у країни Сходу. У 18—19 ст. оформилося наук. С. Велике значення для розвитку С. мали досягнення сходознавців 19 ст. у вивченні санскриту, розшифруванні давньоперс. (Г. ф. Гротефенд, Р. Раск) та ассіро-вавілонського клинопису (Г. К. Роулінсон), давньоєгипет. ієрогліфів (Ж. Ф. Шампольйон). На Русі відомості про народи Сходу нагромаджувалися з 10 ст. завдяки подорожам араб. купців до Києва, давньорус. прочан і купців до Палестини, Іраку, пізніше в Росії і на Україні — завдяки мандрівці тверського купця А. Нікітіна до Індії, посольствам рос. царів до правителів країн Сходу, походам укр. козаків проти татар і турків-османів. У 18 ст. почалося практичне вивчення сх. мов у Росії. На поч. 19 ст. питання С. вивчались у Моск., Казанському, Харків., Петерб. ун-тах. У 1818 був створений Азіат. музей АН у Петербурзі. Найзначнішими представниками рос. дореволюц. С. були

М. Я. Бічурин, С. М. Георгієвський, П. і. Кафаров, М. М. Казем-Бек, і. П. Минаев, Б. О. Тураєв. Рос. сходознавці поклали початок новим галузям С., зокрема тюркології, кавказознавству. Наук. вивчення С. на Україні почалось у 18 ст. і було пов'язане з Харків. колегіумом (засн. 1722). В розвитку С. велику роль відіграв В. Г. Григорович-Барський. Найзначнішими сходознавцями на Україні в 19 — на поч. 20 ст. були М. С. Дринов, А. Ю. Кримський, і. І. Срезневський. Рад. С. розвивалося з 20-х pp. 20 ст. В 1921 за вказівкою В. І. Леніна було створено Всерос. Наук. асоціацію сходознавства на чолі з М. П. Павловичем. Почалося видання періодичних органів, присвячених проблемам С. ("Жизнь национальностей", "Новый Восток", "Революционный Восток", "Материалы по колониальным и национальным проблемам" та ін.).

Значний внесок у рад. С. зробили В. М. Алексєєв, В. В. Бартольд,

Є. Е. Бертельс, Р. Ю. Віппер, Б. Я. Владимирцов, Б. Г. Гафуров, I. Ю. Крачковський, М. Я. Марр, I. I. Мєщанинов, В. В. Струве. Були створені наук. праці, які висвітлювали з марксистських позицій історію, економіку і л-ру країн сучас. Сходу. На Україні після революції проблеми С. розробляли В. П. Бузескул, А. Ю. Кримський, А. П. Ковалівський та ін. Велику роботу виконала Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства. В післявоєнний період в СРСР видано капітальні праці з нової і новітньої історії Індії, Китаю, Японії, Пд.-Сх. Азії, араб. країн (дослідження

О. А. Губера, Є. М. Жукова, Д. О. Ольдерогге, Н. В. ПігулевськоІ, В. М. Хвостова та ін.). Рад. сходознавці досліджують широкі проблеми соціально-екон. і політ. історії країн Сходу, процеси розпаду колоніальної системи, шляхи розвитку молодих, незалежних країн. Велика увага приділяється вивченню історії і культури Рад. Сходу (праці А. Алізаде,

С. Т. Єремяна, Я. А. Манандяна, Г. А. Мелікішвілі та ін.). Центрами С. в СРСР є відповідні ін-ти, відділення та відділи АН СРСР і союзних республік, держ. ун-ти. Питання С. висвітлюють журнали "Народы Азии и Африки" та "Азия и Африка сегодня". Дослідження сучасних зарубіжних сходознавців в європ. капіталістичних країнах і США часто пов'язані з прагненням правлячих кіл цих країн поставити С. на службу своїм імперіалістичним інтересам. Зарубіжні сходознавці провели систематичні дослідження пам'яток Сходу, розшифрували деякі писемності, інтерпретували ряд давніх східних мов тощо. Розпад колоніальної системи імперіалізму і створення незалежних д-в на Сході сприяли розвиткові в цих д-вах досліджень з С. В останні роки в зарубіжному С. велика увага приділяється вивченню проблем екон. і соціального розвитку країн Сходу. Інтерес до проблем сучасності продемонстрували міжнар. конгреси сходознавців, особливо 25-й (1960, Москва), 27-й (1967, Анн-Арбор, США), 28-й (1971, Канберра, Австралія), 29-й (1973, Париж), 30-й (1976. Мехіко).

Г. Г. Зибіна.