Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow змін-зору arrow ЗОЛОТАРСТВО
   

ЗОЛОТАРСТВО

— виготовлення прикрас, предметів побуту та культу з дорогоцінних металів (золота, срібла), нерідко оздоблених коштовними каменями, перлами, кольоровим склом; один з найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва. Вироби 3. були відомі в Єгипті, Вавілоні та ін. країнах старод. світу (з 3-го тис. до н. е.). Високим худож. рівнем відзначались ювелірні вироби грец. (5—4 ст. до н. е.), груз. майстрів (2-е тис. до н. е. — 1-е тис. н. е.), майстрів Пд. Америки (2 тис. до н. е.), Візантії. На Пд. України в курганах знайдено багато скіфських речей карбувальної роботи 7— 2-го ст. до н. е.: стилізовані фігурки звірів, срібну амфору з Чортомлику, золоту пектораль з кургану "Товста могила", золоту обкладку сагайдака для лука і стріл (гориту) з Мелітопольського кургану. З часів Стародавньої Русі відомі золоті вироби, оздоблені барвистими перегородчастими емалями (колти, намисто, діадеми), речі, виконані в техніці черні. Унікальною пам'яткою є срібні оправи турячих рогів 10 ст. з Чорної могили біля Чернігова. У зх.-європ. ювелірному виробн. 15—18 ст. знайшли відображення художньо-стильові напрями, які панували в тогочасному мистецтві (Відродження, барокко, рококо, класицизм). В Росії до 18 ст. гол. центром 3. була Москва (майстри Іван Фомін, Амвросій — 15 ст.; Іван Петров — 17 ст.). На Україні з 14—16 ст. відомими осередками 3. стали Київ, Львів, Кам'янець-

Подільський, Чернігів. Майстрів, які виготовляли речі з дорогоцінних металів, називали золотарями (злотниками). Серед найдавніших — відомий львів. міщанин Яцко (14 ст.). До пам'яток 3. 16 ст. належить срібна оправа Євангелія Горностая в стилі Ренесансу (1541), срібний позолочений хрест роботи київ. майстрів (1547). Розквіту 3. на Україні досягло в 17—18 ст. Майстри досконало володіли всіма тех. прийомами обробки дорогоцінних металів — куванням, литтям, гравіруванням, карбуванням, фініфтю, черню, сканню. Виникли нові центри 3.: Переяслав, Ста-родуб, Ніжин, Ромни, Полтава. Пам'ятки 3. 17 ст.— срібна панагія (київ. золотар Федір, 1655), срібна оправа Євангелія (роменські майстри А. Іванович та А. Песляковський, 1688); 18 ст.— срібна дарохранильниця (київ. золотар І. Равич, 1720), срібна оправа Євангелія (київ, майстер І. Бі-лецький, 1722), срібна оправа гол. престолу Успенського собору Києво-Печерської лаври (золотар М. Юревич, 1751) та ін. Ювелірні вироби в 19 ст. виготовляли переважно на ринок. У 1878 в Києві засновано ювелірну ф-ку. За роки Рад. влади було створено держ. ювелірну пром-сть. На Україні (1978) існувало 5 ювелірних ф-к — у Києві, Одесі, Львові, Харкові, Білій Церкві. На Україні колекції виробів 3. зберігаються в Музеї історичних коштовностей УРСР, Полтавському художньому музеї, Чернігів. істор. музеї та ін.

Літ.: Петренко М. 3. Українське золотарство XVI —ХУШ ст. К., 1970; Постникова-Лосева М. М. Русское ювелирное искусство, его центры и мастера. М., 1974; Ганіна О. Д. Київський музей історичних коштовностей. Альбом. К., 1974; Бондарь И. В. Древнее золото. Альбом. М., 1975.

М. 3. Петренко.

Золотарство - leksika.com.uaЗолотарство - leksika.com.ua