Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Д-деп arrow ДЕПОЗИТАРІЙ
   

ДЕПОЗИТАРІЙ

(франц. depositaire, від лат. depositarius — зберігач, охоронець) у міжнародному праві — д-ва (чи декілька держав) або міжнар. міжурядова організація, уповноважена учасниками міжнар. багатостор. договору на зберігання його оригіналу та всіх док-тів щодо нього (заяв окр. держав, застережень до договору, ратифікаційних грамот, док-тів про прийняття, приєднання до договору, його денонсацію тощо). Роль і значення Д. досить вагомі у функціонуванні договору. Це випливає насамперед із переліку осн. функцій держави-депози-тарію: крім уже зазначених, до них належать зберігання повноважень щодо підписання договору; підготовка і засвідчення копій з оригіналу чи будь-яких ін. текстів договору у перекладі ін. мовами, якщо це передбачено договором; інформування учасників стосовно документів та різних повідомлень щодо договору, про кількість підписів, про здачу ратифікац. грамот; нотифікація учасникам договору про вступ його в силу; повідомлення про приєднання до договору ін. д-ви, про відмову від договору будь-якої д-ви тощо. Важлива функція Д. — обов'язкова реєстрація та оприлюднення будь-якого договору в Секретаріаті ООН, що здійснюється згідно зі ст. 102 Статуту ООН. Так, будь-який договір чи міжнар. угода, укладені будь-яким членом ООН після того, як Статут ООН набув чинності, повинні бути, за першої можливості, зареєстровані в Секретаріаті й ним оприлюднені (п. 1). Крім того, жодна із сторін у такому договорі або міжнар. угоді, не зареєстрованих відповідно до згаданого п. 1, не може посилатися на них у жодному з органів ООН (п. 2). Д. окремих багатостор. договорів є Генеральний секретар ООН.

К. К. Сандровський.

ДЕПОЗИТАРІЙ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

- акціонерне товариство, що здійснює виключно депозитарну діяльність. Змістом останньої є: надання послуг у зберіганні цінних паперів незалежно від форми їх випуску; відкриття і ведення рахунків у цінних паперах; обслуговування операцій на цих рахунках, включаючи кліринг та розрахунки за угодами з цінними паперами; обслуговування операцій емітента щодо цінних паперів; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Для здійснення кожного із зазначених видів депозитар. діяльності Держ. комісія з цінних паперів та фондового ринку України видає Д. ц. п. окремий дозвіл. Д. ц. п. створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого має бути не менше десяти зберігачів цінних паперів — комерц. банків або торговців цими паперами. При цьому частка одного учасника (зберігача) в статутному фонді депозитарію не може перевищувати 25 відсотків фонду. Засновниками Д. ц. п. можуть бути також фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового ринку цінних паперів.

Клієнтами Д. ц. п. є: зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір; емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі договорів про обслуговування емісії цінних паперів; ін. депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини. Оплата депозитар. послуг здійснюється за тарифами, які встановлює сам Д. ц. п. Макс. розмір тарифів встановлюється Держ. комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимоно-польним комітетом України. Створення і діяльність Д. ц. п. регулюються Законом «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (1997), ін. нормат. актами.

Літ.: Кузнецова ?. С, Назарчук I. P. Ринок цін. паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. К., 1998.

В. П. Нагребельний.

 

Схожі за змістом слова та фрази