у фізіології- тимчасове панівне вогнище збудження в центральній нервовій системі. Воно може посилюватися, акумулюючи збудження з ін. рефлекторних центрів, що не мають до нього безпосереднього відношення, і одночасно гальмуючи їхню діяльність (напр., під час актів живлення, сечовипускання, дефекації, статевого та ін. у тварин загальмовуються ін. рефлекторні реакції). Здатність центральної нервової системи використовувати збудження, що надходять до неї, на здійснення одного, найважливішого в даний момент акту має велике значення для життєдіяльності організму. Вчення про Д. сформулював рад. фізіолог О. О. Ухтомський, який і запровадив термін "домінанта" (1923).
|
