— одна з осн. шкіл давньорус. мистецтва. Склалася у Новгороді в період феод. роздробленості, на основі мистецтва Київської Русі і під впливом мистецтва народів, зокрема Візантії. В архітектурі 12 — 1-й пол. 13 ст. ця школа характеризується монументальністю та пластичністю форм, компактністю об'ємів і простотою композицій (Георгіївський собор Юр'євого монастиря, буд-во розпочато 1119; храми Спаса на Нередиці, 1198: Георгія на Старій Ладозі, 2-а пол. 12 ст., та ін.). Твори живопису цього періоду відзначаються емоційною виразністю образів, яскравістю кольорової гами, різкою графічністю оліків (фрески вищезгаданих храмів, ікони "Устюзьке благовіщений", ДТГ, Москва, "Ангел Злати вдаси", ДРМ, Ленінград, та ін.). У спорудах кін. 13 — поч. 14 ст. для більшої виразності архіт. композиції іноді застосовували елементи романського стилю (церква Успіння на Волотовому полі, 1352); в 2-й пол. 14 — на поч. 15 ст. вільне використання декоративних елементів поєднується з тектонічною ясністю об'ємів (церква Федора Стратилата, 1360—61). В живописі відчуваються одухотворена патетика, драматична експресія письма (фрески Феофана Грека, ікони "Флор і Лавр", "Битва новгородців з суздальцями, ДТГ). Н. ш. а. та ж. відіграла велику роль у розвитку рос. худож. культури.
Літ.: Лазарев В. Н. Искусство Новгорода. М., 1947; Лазарев В. Н. Новгородская иконопись. М., 1976; Древнерусское искусство. Художественная культура Новгорода. М., 1968.
