Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Д-деп arrow ДАНИНА
   

ДАНИНА

— натуральні або грош, побори з переможених на користь переможців; форма податків з населення в епоху раннього феодалізму. Д. платили як військ, контрибуцію, щоб запобігти війні (при наближенні чужого війська), як держ. податок або феод, зем. ренту. Як військ, контрибуція Д. згадується у недатованій найдавнішій частині

«Повісті временних літ», де перелічуються неслов'ян. племена, «иже дань дають Руси», а також в оповіданні про спроби хозар примусити полян сплачувати їм Д. У Давньорус. д-ві в 9 ст. князі перетворили Д. на прямий держ. податок, що сплачувався всім населенням. Про Д. як держ. податок теж ідеться у згаданому літописі: розповідається, що Олег, ставши князем у Києві, почав збирати її «на словенах і кривичах». Первісною формою такого збору було полюддя, тобто щорічний об'їзд (переважно пізньої осені, взимку або ранньою весною) князем з дружиною власних володінь та підлеглих племен з метою збирання Д. Збирали полюддя натурою (хутрами, медом, воском) або грошима. Спочатку розмір Д. та періодичність її сплати не регламентувалися, що викликало зловживання з боку князів. Після повстання древлян 945, під час якого загинув князь Ігор, княгиня Ольга змушена була регламентувати розмір стягнення Д. та періодичність сплати, визначила пункти для її збирання (погости), призначила збирачів. Одиницею оподаткування визначено дим (двір) та рало (хліборобська родина). В результаті цих заходів Д. було перетв. на постійний держ. податок, що став осн. джерелом поповнення держ. скарбниці. Це була найдавніша форма феод, експлуатації. За часів монг.-татар, ira населення Русі сплачувало Д. Золотій Орді як контрибуцію (т. з. вихід), а місц. князям — як держ. податок. У серед. 13 ст. було запроваджено оплату Д. від кожної особи — «душі», що стало можливим внаслідок проведення перепису населення.

На укр. землях, які у 14 ст. увійшли до складу Великого князівства Литовського, населення сплачувало Д. на користь удільних князів та у великокняз. скарбницю, а з 15 ст. — на користь землевласників. Д. існувала як феод, рента, яку сплачували натурою (зерном, медом, воском, хутром тощо), а згодом грошима. Нею обкладалися господарства феодально залежних селян — данників. Крім цього, селяни виконували ін. натуральні і грош. повинності на користь поміщиків (данину для кухні, даремщини, діжма). Особливим видом Д. був податок з міст князівства, який витрачався на т. з. ординські справи і дипломатію з Кримською та Ногайською ордами. Щоб уникнути спустошення татар, ордами укр. земель, які входили до складу Вел. князівства Литовського, а згодом і Речі Посполитої, уряд намагався припинити татар, напади шляхом сплати Д. В Україні часів Гетьманщини Д. у формі податків сплачували селяни та міщани. Зібрані таким чином гроші використовувались на утримання гетьм. та місц. адміністрації, ко-зац. війська, буд-во церков, монастирів і цив. споруд тощо.

В. А. Чехович.

 

Схожі за змістом слова та фрази