Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow полян-поро arrow ПОРОШКОВА МЕТАЛУРГІЯ
   

ПОРОШКОВА МЕТАЛУРГІЯ

— галузь металургії, пов'язана з виготовленням порошків металевих і неметал. (тугоплавких сполук) та виробів з них; відповідна галузь техніки. Першими в світі принципи створення деталей з металевих порошків розробили 1826 П. Г. Соболевський та В. В. Любарський, які пресуванням і спіканням виготовляли вироби з порошку платини. Дальшому розвиткові П. м. сприяли роботи М. М. Бекетова, який 1865 виклав теоретичні основи одержання порошків деяких металів. У 20—30-х рр. 20 ст. методи П. м. почали впроваджуватись у пром-сть багатьох країн, зокрема СРСР, США, Німеччини, Англії. Першою технологічною операцією П. м. є одержання (відновленням, мех. розмелюванням, розпилюванням) порошків практично майже всіх металів, багатьох їхніх сплавів, а також тугоплавких сполук. З порошків виготовляють вихідну суміш (шихту) з заданими хім. складом і властивостями, а з неї формують заготовки майбутніх виробів. Найчастіше вдаються до пресування шихти в прес-формах при кімнатній т-рі на мех. або гідравлічних пресах. Застосовують також гаряче пресування і штампування, щлікерне лиття (заливання суспензії порошку у форми з пористими стінками), мундштуковий метод (продавлювання порошку, змішаного з пластифікаторами, через отвір відповідної форми) тощо. Щоб остаточно надати заготовкам певних фізико-механічних властивостей, їх піддають спіканню (переважно в електр. печах) у відновному або нейтральному середовищі (заготовки з порошків оксидів — у повітряному) при т-рі, нижчій за т-ру плавлення основного елемента. Різновидами є спікання під тиском, спікання, що поєднується з дією відцентрових сил, спікання з одночасним просочуванням заготовки розплавленим металом. Спікання можна суміщу-вати з хіміко-термічною обробкою. Осн. переваги П. м.— можливість створення виробів з унікальними наперед заданими властивостями, економічність процесу (майже безвідхідне виробництво). Праці з П. м. належать рад. вченим М. Ю. Бальшину, Г. А. Меєрсону, Б. Я. Пінесу, І. Д. Радомисельському, Г. В. Самсонову, І. М. Федорченку, І. М. Францевичу, Я. І. Френкелю, австр. вченим Р. Кіфферу, Ф. Бенесовському, англ. досліднику В. Джонсу, амер. металургу Ф. Райнсу та ін. В СРСР проблеми П. м. досліджують у Матеріалознавства проблем інституті АН УРСР, Центр. н.-д. ін-ті чорної металургії, Ін-ті металургії ім. О. О. Байкова АН СРСР (обидва — в Москві), ін. установах. Результати досліджень у галузі П. м. висвітлюються, зокрема, в журналі "Порошковая металлургия".

Літ.: Федорченко И. М., Андриевский Р. А. Основы порошковой металлургии. К., 1963; Федорченко И. М., Крячек В. М., Панаиоти И. И. Современные фрикционные материалы. К., 1975; Кипарисов С. С, Либенсон Г. А. Порошковая металлургия. М., 1980; Федорченко И. М., Пугина Л. И. Композиционные спеченные антифрикционные материалы. К., 1980.

І. М. Федорченко.

 

Схожі за змістом слова та фрази