(лат. foederatiо — об'єднання, союз) — форма державного устрою, при якому кілька держ. утворень, що юридично мають певну політ. самостійність, утворюють єдину союзну державу. Характерними ознаками Ф. є (як правило): наявність у кожного члена федерації, поряд із загальнофе-деральними, своєї конституції, законодавчих, виконавчих і суд. органів; у більшості Ф. одночасно існує єдине громадянство країни
i громадянство федеральних частин; територія Ф. складається з тер. її окремих суб'єктів (земель, штатів, кантонів, союзних республік тощо); в ряді Ф. існує двопалатна система. Першою в історії була бурж. Ф. США. Всі бурж. Ф. побудовані на тер. основі і мало чим відрізняються від бюрократичної централізованої бурж. унітарної держави. Ф. є ФРН, Швейцарія, Австрія, Канада, Бразілія, Мексіка, Індія, Нігерія тощо.
Соціалістична Ф. докорінно відрізняється від буржуазної Ф., оскільки побудована на принципово іншій основі. Вона базується на добровільності об'єднання рівноправних і суверенних членів Ф., які мають право вільного виходу з неї, на нац.-тер. принципі. Все це є надійною гарантією суверенітету націй. Соціалістична Ф. будується на принципі демократичного централізму. Створення СРСР — першої соціалістичної Ф. є результатом перемоги Великої Жовтн. соціалістичної революції (див. Радянська федерація). Соціалістичними Ф. є також СФРЮ, ЧССР.
