в генетиці — взаємодоповнююча дія різних генів (міжгенна К.) або алелів одного гена (міжалельна, або внутрішньогенна, К.). В разі міжгенної К- схрещування двох мутантів — носіїв мутацій різних генів спричинює дикий фенотип нащадків внаслідок домінування (див. Домінантність) нормальних алелів кожного з генів (мутації комплементарні, тобто неалельні): A1/a1 і a2/A2. Якщо схрещувані мутанти є носіями алелів одного гена, то в гетерозиготі (див. Гетерозиготність) дикий фенотип не виявляється (а1/а2 —мутант; відсутність К.). Проте в разі міжалельної К. алелі в гетерозиготному стані (а1/а2, трансположення) можуть визначати фенотип дикого типу або близького до нього (див. Цис-транс-тест). Ознака дикого типу виникає внаслідок взаємодії в цитоплазмі білків (продуктів мутантних але-лів) — носіїв ідентичних, але з різними дефектами мутантних субодиниць. За допомогою К., в основі якої лежить взаємодія білків, можна ліквідувати багато які генетичні ушкодження.
Літ.: Физиологическая генетика. Л., 1976; Финчем Дж. Генетическая комплементация. Пер. с англ. М., 1968.
Ю. М. Александров.
