— електрична машина постійного струму (електродвигун), що перетворює електричну енергію на механічну. Конструкція П. с. е. така сама, як і постійного струму генератора. В електродвигуні явище електромагнітної індукції при взаємодії струму обмотки ротора (якоря) з основним магн. полем зумовлює появу електромагн. обертального моменту. Розрізняють П. с. е. з незалежним збудженням (напр., від генератора постійного струму) і зі збудженням залежним (самозбудженням). Потужність П. с. е.— від часток вата до тисяч кіловат, ккд — від 0,02—0,03 до 0,93. П. с. е. дають змогу плавно і в широких межах регулювати частоту обертання, вдаючись до зміни струму в колі ротора (за допомогою додаткового електр. опору), до зміни живильної напруги, а також до зміни магн. потоку (реостатом). Застосовують їх у пром. і трансп. електроприводах, пристроях автоматики, підйомних кранах, на прокатних станах тощо.
