південно-східні діалекти, південно-східне наріччя —говори укр. мови. Пошир, переважно на сході й півдні УРСР (див. карту до ст. Діалект, т. З, між с. 192—193). Говірки цього типу є на тер. суміжних областей РРФСР, на Кубані й Ставропольщині, в Надволжі, в Пд. Сибіру, на Далекому Сході, а також на сході Казахстану й на півночі Киргизії. П.-с. г.— найбільший і структурно найоднорідніший діалектний масив укр. мови, до складу якого належать давні за походженням середньо-наддніпрянські говори, а також слобожанський говір і степовий говір, які виникли переважно внаслідок переселень у 16—18 ст. На базі П.-с. г. сформувалася сучас. укр. літературна мова. Тому осн. їхні фонетичні, граматичні й лексичні риси збігаються з літ. нормою. Характерні риси П.-с. г. у фонетиці: немає фонеми ф (хвакт, хворма); широко виявлена м'якість р (комбр'а, базар'); м'якість ч (н'іч', ч'ути, кач'а), а також ш, ж в іменниках (типу лош'а, веидмиж'а) та в дієсловах (сп'іш'ат', б'іж'ат'); наявність "середнього" л (молоко, була, сеило); помірне укання (зуозул'а, ку°жух); вставний н' після м (типу — мн'асо, с'їмн'а). У морфології: подекуди вирівнювання ненаголошених закінчень іменників м'якої групи за твердою (вб-л'ойу, кашойу, учйтил'ом), є форми типу теил'6в'і, йагн'бв'і, тел'бм, йагн'бм, кбн'ім, л'уд'ім, у груд'іх; при досить чіткому розрізнюванні прикметників твердої й м'якої груп (гарний, сйн'ій), у частині говірок прикметники твердої групи зазнали впливу м'якої (гарн'ій, нарбдн'ій); уживання форм особового займенника чоловічого й середнього роду з прийменниками без приставного н (до його, за його), інфінітива—на -ти й -т' (ходити — ходит'и, носити — носит'); поширеність у 1-й особі однини дієслів 2-ї дієвідміни форм типу ход'у, прос'у, в 3-й особі однини дієслів 1-ї дієвідміни — форм типу дума, зна, пита, а в дієсловах 2-ї дієвідміни — форм типу ходе, носе, просе; паралельне вживання форм майбутнього часу типу братиму — буду брати. Є своєрідна лексика: борошно, димар, лелека, бадилля (картоплі) тощо.
В. С. Ващенко.
