— гарантований д-вою певний рівень (обсяг) соціальних послуг на душу населення, що надаються, як правило, за рахунок бюджетних коштів та спец, фондів. У зарубіж. країнах М. д. с. с. є гарантією соціального захисту гр-н незалежно від їх місця проживання, статі, віку і т. д., тобто виявом соціального характеру д-ви. У розвинених країнах ці стандарти постійно підвищуються. Недотримання їх д-вою стає причиною гострих соціальних конфліктів, а також підставою для оскарження її дій чи бездіяльності в суд. порядку. Правовою базою М. д. с. с. є конституції, спеціальні закони (напр., закон Рос. Федерації «Про основи соціального обслуговування населення у Російській Федерації» 1995), а також відповідні міжнародно-правові акти (напр., Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966).
В соціально-економічній практиці і законодавстві України даний термін застосовувався у 90-х рр. 20 ст. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (2000) встановлено систему державних соціальних стандартів і нормативів у сфері доходів населення, соціального, житлово-комунального, транспортного і побутового обслуговування, охорони здоров'я, освіти, культури, спорту та ін. основні засади і умови фінансового забезпечення соціальних гарантій.
Див. також Соціальні гарантії, Соціальні стандарти і н ормативи.
В. П. Нагребельний.
