— будь-яка мовна одиниця (речення, словосполучення, слово чи морфема), використовувана для позначення предметів і явищ навколишнього світу.
В 3. м. розрізняють зовн. сторону — означальне (передається фонемами) і внутрішню — означуване (зміст), які пов'язані між собою довільно й асиметрично. Довільність 3. м. виявляється в тому, що його звукова форма не залежить від властивостей позначу-ваного об'єкта дійсності (пop. грец. тралена, англ. table, укр. "стіл"), а асиметричність — у тому, що означальне може відповідати кільком означуваним (полісемія, омонімія) і, навпаки, кілька означальних — одному означуваному (синонімія). Розрізняють повні 3. м.— речення, що безпосередньо співвідносяться з ситуацією, й часткові — слово чи морфема, які є тільки складовими частинами 3. м. (див. Знакова теорія мови).
Ф. О. Нікітіна.
|
