-група говорів південно-західного наріччя укр. мови. Пошир. у Закарп. обл. від р. Ужа до р. Шопурки. 3. г. належать до найбільш архаїчних в укр. мові. Характерні риси - у фонетиці: розрізнення давніх ы, и (сын, сила), збереження сполучень гы, кы, хы (рукы, пастухы); давні о, e у новозакритих складах передаються через і, у, у
(віл, вул, вул); звужені о, e (вода - на воді). У морфології - вирівнювання закінчень м'яких груп іменників з твердими (учител'ови, з учител'ом); 1-а особа множини теперішнього часу має закінчення "ме" (робиме); збереження суфікса "-ова-"у дієсловах (куповати) та ін. У лексиці є багато давніх елементів (головник - "убивця", жеребл'а - "лоша" тощо). 3. г. діляться на говірки: ужанські, боржавські, мараморось-кі й верховинські.
Літ.: Дзендзелівський Й. О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР, ч. 1-2. Ужгород, 1958-60.
Й. О Дзендзелівський.
|
