Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow франс-фуні arrow ФТОР
   

ФТОР

(від грец. — загибель; лат. Fluorum), F — хім. елемент VII групи періодичної системи елементів Д. І. Менделєєва, ат. н. 9, ат. м. 18,9984; належить до галогенів. Природний Ф. складається з стабільного ізотопу 19F. Відкрив 1886 франц. хімік А. Муассан. Вміст Ф. у земній корі

8,0 ∙ 10-2 % за масою. Трапляється гол. чин. у вигляді флюориту, кріоліту, фторапатиту. Вільний Ф.— блідо-зеленкувато-жовтий газ з різким запахом, при т-рі —188,13 °С (tкип) скраплюється в жовту рідину; густ. газу 1,693 кг/м3 (при 0 °С), рідини 1512 кг/м3 (при tкип). Найактивніший неметал; реагує з усіма елементами (крім гелію, неону й аргону), утворюючи фториди. Взаємодія Ф. з багатьма речовинами часто протікає з горінням і вибухом. Ф. руйнує багато матеріалів. Одержують його електролізом розплавленого KHF2 або KH3F4. Ф. надзвичайно токсичний; гранично допустима концентрація у повітрі 0,2 мкг/л. Застосовують як окислювач ракетних палив, для одержання фторорганічних сполук (фреони, фторопласти), фторидів (напр., UF6) та ін. Ф. в організмі — біогенний елемент. В рослини Ф. надходить з грунту як мікроелемент. До організму тварин та людини Ф. потрапляє гол. чин. з водою (оптимальна конц. Ф. 1—1,5 мг/л) та рослинною їжею. Ф. прискорює кальцифікацію кісткової тканини, поліпшує формування зубної тканини, запобігає карієсу та розвиткові остеомієліту при травмах кісток. Тривале надходження підвищених конц. Ф. в організм викликає хронічне отруєння (флюороз).