Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ц arrow ЦИВІЛІЗАЦІЯ
   

ЦИВІЛІЗАЦІЯ

(франц. civilisation, від лат. civilis — цивільний, державний, політичний; гідний громадянина; ввічливий) — рівень, ступінь сусп. розвитку, матеріальної і дух. культури. До наук, вжитку поняття запроваджено просвітителями у 18 ст. Характер, ознаками Ц. як складної і розгалуженої соціально-екон. і культур, системи є: а) етап еволюції люд. сусп-ва, яке прийшло на зміну первіс. спільнотам; б) стан сусп-ва, динаміка його змін у реальному істор. процесі; в) сукупність орг. засобів і технологій, завдяки яким люди намагаються досягти суспільно значущої мети, яка, в свою чергу, визначається універсаліями культури.

Спочатку в наук, дослідженнях поняття «цивілізація» ототожнювалося з поняттям «культура» (Вольтер, К. А. Гельвецій, П. А. Д. Гольбах).

У 18 ст. шотл. філософ А. Фюргюсон протиставив цивіліз. сусп-во варварському. Одну з найбільш обгрунтованих концепцій щодо ознак, які характеризують перехід до ІД., запропонував у середині 19 ст. англ. археолог Г. Чайлд, який виділив десять її ознак (міста, монументальні громад, споруди, податки або данина, інтенсивна економіка, в т. ч. торгівля, виокремлення ремісництва, писемність, зачатки науки, розвинене мист-во, привілейовані класи, д-ва). Надалі це поняття, зберігаючи в основному свій традиц. зміст, стало набувати ін. значення та по-різному інтерпретуватися у філос, соціол. і історіософських концепціях 19 і 20 ст. Зокрема, амер. етнограф Л. Г. Морган у своїй кн. «Давнє суспільство» (1877) розглядав Ц. як третю, завершальну, стадію технологічно детермінованого розвитку сусп-ва, що з'являється після дикості й варварства. Ф. Енгельс у кн. «Походження сім'ї, приватної власності і держави» (1884) поєднав концепцію Л. Г. Моргана з марксист, теорією сусп.-екон. формацій і причислив перші дві стадії до первіснообщин. ладу, а Ц. — до антагоніст, сусп-ва. Відповідно Ц. ототожнювалася з пануванням приват. власності, експлуатацією, розколом сусп-ва на антагоніст, класи, утворенням д-ви як засобу насильства меншості над більшістю. Ф. Енгельс убачав у Ц. завершення «передісторії» людства. На зміну їй мала прийти справжня історіїч, що уособлювалася з «прийдешнім» ком. сусп-вом. Перше фунт, дослідження Ц. як особливого культур.-істор. типу сусп-ва належить рос. вченому М. Я. Данилевському. У праці «Росія і Європа» (1871) він розглянув Ц. як поняття, що включає у себе науку, мист-во, релігію, політ., громадян., екон. і сусп. розвиток. М. Я. Данилевський доводив, що Ц. підпорядковуються власному внутр. ритму, що вони народжуються, розквітають, старіють і помирають. Учений виділив понад 10 культур.-істор. типів (чи Ц.): єгипетську, китайську, халдейську тощо та протиставив їм сучасні слов'янську і романо-германську. Культурна несумісність регіональних Ц., на його думку, лежить в основі їхньої взаємної політ, та ідейно-реліг. ворожнечі. Після Першої світової війни 1914—18 аналогічну історіософ. концепцію виклав нім. учений О. Шпенглер у праці «Занепад країн Заходу» (т. 1—2, 1918—22), в якій він тлумачив Ц. як певний заключ. етап розвитку культур. О. Шпенглер виділив 8 типів вищих культур: єгипетську, індійську, вавилонську, китайську, греко-римську, візантійсько-арабську, культуру майя і російсько-сибірську культуру, що пробуджується. Кожна з цих культур підпорядкована жорсткому ритму, який визначає осн. фази розвитку: народження, дитинство, молодість, зрілість, старість і занепад. Найвищими цінностями та орієнтирами істор. професу вчений визнав світ, релігії: буддизм, християнство, іслам.

Під впливом О. Шпенглера склалися погляди англ. історика А. Дж. Тойнбі. У праці «Збагнення історії» (1934—61) він розглянув Ц. як замкнуті дискретні культур.-істор. одиниці, яких, на його погляд, існувало 21, згодом він скоротив їхню кількість до 13. На відміну від фаталіст, концепції О. Шпенглера, А. Дж. Тойнбі визнавав за людиною і людством здатність до вільного самовизначення. Ц. він поділив на такі, що не зв'язані одна з одною, і такі, що належать до першого, другого і третього поколінь та базуються на поперед, культур, спадщині. У своєму розвитку вони проходять однакові фази, характер яких визна чається законом «виклику» (внутрішнього чи зовнішнього) і «відповіді» на нього «творчої меншості» (правлячої еліти) сусп-ва. Кінцевою стадією у розвитку Ц. є утворення «універсальної держави», а в ній — «універсальної релігії», певного «кокона» наступної Ц. У пізніших працях А. Тойнбі вбачав майбутнє людства в синкретизмі всіх нині існуючих універс. релігій і засвоєнні всіма Ц. загальнолюдських цінностей. Своє пояснення спонтанності та циклічності істор. розвитку культур надав рос. учений Л. М. Гумільов, який пов'язував цей процес з нерівномірністю розподілу біохім. енергії. Ефект від варіацій цієї енергії він назвав «пасіонарністю». Сучас. амер. політолог С. Хантінгтон визначає Ц. як найвищу культурну спільність, як найширший рівень ідентичності людей. Осн. роль у цивілізац. ідентифікації С. Хантінгтон відводить релігії. Керуючись цим, він провів гол. «лінію розлому» в Європі через Україну і Білорусь, розділяючи таким чином православних і католиків. Отже, в основі Ц. лежать системоутворювальні зв'язки: а) просторові, що спираються на особливості природ, середовища; б) часові, що формують спільність істор. буття, культури й мови; в) соціально-психологічні, що цементують етн. спільноту за рахунок формування адекватних цінніснонормат. механізмів, суб'єк-тив. усвідомлення спільності, самоідентифікації людей; г) інтелектуально-інформаційні, що визначають інтелект, потенціал сусп-ва, рівень його інформ. забезпечення. Ці зв'язки зумовлюють сутність цивілізац. процесів, у т. ч. держ.-прав. характеру.

Термін також уживається як синонім культури.

Літ.: Тойнбі А. Дж. Дослідження історії, т. 1-2. К., 1995; Черняк Е. Б. Цивилиография. Наука о цивилизации. М., 1996; Павленко Ю. В. История мировой цивилизации. Философский анализ. К., 2000; Шейко В. М. Культура. Цивілізація. Глобалізація, т. 1—2. X., 2001; Мак-Ніл В. Піднесення Заходу. Історія людського суспільства. К., 2002; Цивілізація: структура і динаміка. К., 2002.

В. І. Кафарський.

 

Схожі за змістом слова та фрази