Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тб-тел arrow ТЕЛЕВІЗОР
   

ТЕЛЕВІЗОР

(від грец.— далеко, вдалині і лат. visor — той, хто бачить), телевізійний приймач — радіоприймач, що приймає (за допомогою антени) радіосигнали зображення і звукового супроводу телевізійної мовної програми і перетворює їх на видиме зображення і звук; засіб телебачення. В Т. (мал. і) прийняті (на вибраний телевізійний канал) радіосигнали спочатку підсилюються, потім з них виділяються сигнали зображення і звукового супроводу, які після підсилення і перетворення надходять відповідно на кінескоп і в гучномовець. В СРСР для приймання телевізійних програм відведено 52 телевізійні канали: 1—5 канали — у діапазоні 48,5 — 100 МГц, 6—12 канали — 174— 230 МГц, 21—60 канали — 470— 638 МГц. В Т. використовують переважно супергетеродинну схему (див. Супергетеродинний радіоприймач). Кожний з них розраховано на приймання зображень, як правило, в одному телевізійному стандарті, яким визначаються осн. параметри систем телебачення. Розрізняють Т. (мал. 2): чорно-білого і кольорового телебачення; стаціонарні та переносні (портативні). В СРСР за експлуатаційними характеристиками їх поділяють на чотири класи. Крім засобу приймання і відтворення телевізійних зображень, Т. може бути джерелом відеосигналів і сигналів звукового супроводу, записуваних на побутові відеомагнітофони, а також відображаючим пристроєм при відтворенні відеозапису. З спец. приставкою (пультом керування) телевізійний екран може служити полем для електронних ігор. В УРСР налічується (1981) 12,8 млн. телевізійних приймачів. На Україні Т. випускають з-ди Києва, Львова, Дніпропетровська, Хмельницького, Сімферополя і Харкова.

А. М. Черній.

телевізор - leksika.com.uaтелевізор - leksika.com.ua