— ідеалістична школа в естетиці і літературознавстві США, очолювана професором Гарвардського ун-ту І. Беббітом, філософом П. Е. Мором і поетом Т. Х'юмом. Найактивніше діяла у 10—30-х рр. 20 ст. "Нео-гуманісти" осуджували гуманізм епохи Відродження, вважаючи його відповідальним за індивідуалізм бурж. суспільства 20 ст. Романтизм вони критикували як апофеоз індивідуалізму, а соціально-критичний реалізм (Т. Драйзер, К. Сенд-берг, С. Льюїс) — за його підкреслену увагу до соціальних умов життя людини. "Неогуманісти" вважали людину від природи суперечливою істотою, якій притаманне не так добро, як зло, всіляко підкреслювали роль розуму й самодисципліни у процесі самовдосконалення особистості — єдиного, на їхню думку, засобу збереження цивілізації. На грунті "Н. г." виникла літ. течія "Нова критика".
Т. Н. Денисова.
|
