— міра суспільно необхідної правомірної поведінки особи, передбачена конституцією д-ви. Є різновидом обов'язку юридичного. В конституціях встановлюються не всі, а тільки основні, принципові обов'язки фіз. і юрид. осіб. Вони стосуються політ., екон., соціальної, культурної, зовнішньополітичної та ін. сфер життя. Суб'єктом О. к. виступає сама д-ва. Йдеться, зокрема, про її обов'язки щодо забезпечення конституційних прав людини і громадянина.
За Конституцією України до О. к. гр-н України належать: захист Вітчизни, незалежності та тер. цілісності України, шанування її держ. символів (ст. 65); недопущення заподіяння шкоди природі й культур, спадщині (ст. 66); сплата податків і зборів у порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67); неухильне додержання Конституції України та законів України (ст. 68); утримання батьками дітей до їх повноліття і піклування повнолітніх дітей про своїх непрацездатих батьків (ст. 51); оволодіння повною загальною середньою освітою (ст. 53).
Літ.: Погорілко В. Ф., Головченко В. В., Сірий М. І. Права та свободи людини і гр-нина в Україні. К., 1997; Конституція незалеж. України. К., 2000.
О. В. Батанов.
|
