Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow кирк-кіне arrow КИСЛОТНІСТЬ ГРУНТУ
   

КИСЛОТНІСТЬ ГРУНТУ

— одна з найважливіших властивостей грунту, що її зумовлює наявність у ньому вільних і увібраних іонів водню та алюмінію. Залежно від напряму та розпитку грунтоутво-рювального процесу в окремих типах і відмінах грунтів кислотність проявляється по-різному. Якщо в грунтовому розчині в іони Са і буферність грунту висока, шкідливе діяння К. г. зменшується, а якщо в розчині є іони А1, Fе і Мn, її токсичність для рослин і ґрунтових мікроорганізмів збільшується. Грунти з підвищеною К. г. мають негативні агрономічні якості. Розрізняють дві форми К. г.: актуальну (активну) і потенціальну (пасивну). Актуальна К. г. зумовлюється вільними іонами водню в грунтовому розчині. її величина визначається показником рН (див. Водневий показник). Грунти з рН 3—4 наз. сильнокислими, з рН 5—6 — слабокислими, з рН 6—7 — нейтральними. Потенціальна К. г. з'являється в грунтовому розчині, коли на грунт діють роз чини солей і в ґрунтовий розчин із вбирного комплексу переходять іони водню і алюмінію. Основний спосіб боротьби з підвищеною К. г,— вапнування грунтів.

О. М. Грінченки.

 

Схожі за змістом слова та фрази