Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow радіс-рама arrow РАКЕТНА ЗБРОЯ
   

РАКЕТНА ЗБРОЯ

— зброя, в якій бойові частини різного спорядження доставляють до цілі за допомогою керованих і некерованих ракет. Р. з.— це сукупність ракетних комплексів, призначених для уражання наземних, повітр. і мор. цілей. Перші відомості про Р. з. сягають 10—12 ст. (застосування порохових ракет в Індії і Китаї при облозі фортець), у Зх. Європі — кін. 13 ст. В Росії з 1680 виготовлялися запалювальні ракети, на поч. 18 ст. — ракети сигнальні. Рос. винахідники І. К. Картмазов і О. Д. Засядько 1814—17 розробили 2—4-дюймові ракети з далекістю польоту 1,5— З км, 6- зарядні ракетні станки, які використовували під час рос.-тур. війни 1828—29. Конструктором першого в світі електротермічного (1929—33) і перших вітчизн. рідинних ракетних двигунів (1930—31) був рад. дослідник В. П. Глушко. Пізніше розробка рідинних двигунів ракет проводилася під керівництвом С. П. Корольова, М. К. Тихомирова, Ф. А. Цандера. В 1939 рад. авіацією у повітр. боях вперше застосовано 82-мм реактивні снаряди (PC). Одночасно було розроблено багатозарядні пускові установки (ПУ) "катюша" і в ході Великої Вітчизн. війни — потужні 300 мм PC, пускові станки і ПУ для них. Нім.-фашист. армія під час 2-ї світової війни застосовувала багатоствольні реактивні установки, авіац. та зенітні PC, літаки-снаряди Фау-1 і ракети Фау-2. PC використовувалися також збройними силами США і Великобританії. До 60-х рр. в СРСР, США, Великобританії, Франції і пізніше в Китаї прийнято на озброєння ракетні комплекси різного призначення. Ракета бойова, оснащена ядерною бойовою частиною, належить до ракетно-ядерної зброї і вважається гол. засобом ураження в ядерній війні. За бойовим призначенням Р. з. поділяється на стратегічну, оперативно-тактичну, тактичну, протилітакову, протиракетну, протирадіолокаційну, протикорабельну, протичовнову, протитанкову, дистанційного мінування. Пуск ракет здійснюється з наземних стаціонарних (шахтних) або рухомих пускових установок, з літаків, підводних човнів, кораблів, вертольотів, бойових машин. За дальністю польоту (в км) розрізняють ракети близької дії (до 10), малої дальності (від 10 до 100), середньої дальності (від 100 до 5000), великої дальності — міжконтинентальні (понад 5500). Бойові частини ракет можуть бути неві дділювані в польоті і відділювані. моноблокові або поділені з індивідуальним наведенням кожної боєголовки на ціль; зосередженої або касетної ції; звичайного, спец. або ядерного спорядження; з контактним або неконтактним підривниками. Ракети прийнято поділяти на балістичні ракети і крилаті ракети. Бойові можливості Р. з. визначаються її осн. тактико-тех. даними: дальністю польоту ракети, точністю влучення в ціль, потужністю бойових частин, часом підготовки ракети до пуску, маневреністю, надійністю ураження цілі. Див. також Ракетні війська стратегічного призначення, Ракетні війська Сухопутних військ. Іл. див. до ст. Ракета, Ракета бойова.

Літ.: Латухин А. Н. Боевые управляемые ракеты. М., 1978.

О. М. Латухін.

 

Схожі за змістом слова та фрази