— форма суспільних зв'язків людей в умовах соціалізму, характерна риса соціалістичного способу життя, один з найважливіших принципів комуністичної моралі. К. протистоїть індивідуалізмові. Екон. основу соціалістич. К. становлять сусп. власність на засоби виробництва, ліквідація експлуатації людини людиною; соціально-політ. основу — повна рівноправність усіх громадян; духовну основу — пануюча в соціалістичному суспільстві марксистсько-ленінська ідеологія, тип духовної культури. К. є істотною особливістю морального обличчя соціалістичної особистості. К. реалізується в процесі колективної діяльності, спрямованої до спільної мети. К. не суперечить розвиткові особистості, не обмежує її свободи, не ліквідує індивідуальних відмінностей між людьми. Навпаки, спільна діяльність, спрямована на реалізацію спільних інтересів, є передумовою і базою для задоволення індивідуальних інтересів членів соціалістичного суспільства, для їхнього всебічного, гармонійного розвитку. В умовах розвинутого соціалістичного суспільства завершується перебудова всіх сусп. відносин на внутрішньо притаманних соціалізму колективістських засадах. Див. також Колектив.
К. К. Грищенко.
