(Garibaldi) Джузеппе (4.VII 1807, Ніцца - 2.VI 1882, о. Капрера) - народний герой Італії, один з керівників революц.-демократич. крила нац.-визвольного руху, що боровся за об'єднання Італії "знизу"; генерал. Н. в сім'ї моряка. Працюючи юнгою, бував в Одесі, Таганрозі. З 1834 - член таємної революц. орг-ції "Молода Італія". За участь у повстанні проти австр. панування в Італії (1834) був заочно засуджений до смертної кари. Емігрував до Пд. Америки, брав участь у боротьбі за незалежність республік Ріу-Гранді та Уругвай. На поч. революції 1848-49 в Італії повернувся на батьківщину, був одним з керівників Римської республіки 1849. Після падіння останньої здійснив героїчний похід з 4-тисячним загоном на допомогу революц. Венеції. У 1849-54 Г. перебував в еміграції. Під час австро-італо-французької війни 1859 командував загоном добровольців. Під час Італ. революції 1859-60 очолив революц. загін (див. "Тисяча"). В боротьбі за приєднання Папської області до возз'єднаної Італії 1862 та 1867 здійснив походи на Рим. Під час австро-італ. війни 1866 (див. Австро-італійські війни 19 століття) очолював загін добровольців. У 1870 Г. як доброволець разом із своїми синами бився проти прусських військ у Франції. Г. сприяв створенню секцій 1-го Інтернаціоналу в Італії, вітав Паризьку комуну 1871. К. Маркс і Ф. Енгельс, критикуючи помилки й хитання Г. в розв'язанні окремих питань, високо оцінювали його революц. заслуги. В. І. Ленін писав про Г. як про визначного бурж. революціонера-демократа . Діяльність Г. знайшла відображення в творах О. І. Герцена, M. Г. Чернишевського, M. О. Добролюбова, I. Я. Франка та ін.
Тв.: Рос. перекл.- Мемуары. М., 1966.
Літ.: Степняк С. Джузеппе Гарібальді. К., 1920; Невлер В. Е. Джузеппе Гарибальди. М., 1961.
Т. Г. Солтановсъка.
