- місцева гірська порода верхово-в'ючних коней. Виведена в Сх. Карпатах схрещуванням гірських коней зх. районів України з кіньми пн. частини Угорщини. Г. п. к. низькоросла, міцної будови, з добре розвиненим тулубом. Осн. масть гніда й рижа, трапляється мишаста й ряба. Г. п.к. відзначається великою робото-здатністю, довговічністю (іноді - до 25-28 років), плодючістю й невибагливістю, швидко відновлює вгодованість на пасовищах. У запряжці пара коней вільно везе 25 ц. Під в'юком у 100-150 кг проходять до 100 км за добу. Поширені в Закарпат., Чернів. та Івано-Фр. областях УРСР, а також в Угорщині, Австрії, Румунії, Чехословаччині, Югославії.
|
