(від лат. caelum — небо і грец.— стоячий, нерухомий) — допоміжна астрономічна установка, що служить для компенсації видимого руху небесних світил. Являє собою систему двох плоских дзеркал. Дзеркало А (мал. 1) рівномірно обертається навколо осі ОО' годинниковим механізмом або електроприводом у напрямі добового руху небесної сфери зі швидкістю один оберт за 48 годин. Відбитий ним пучок променів від небесного світила, зберігаючи нерухомість, потрапляє на додаткове дзеркало Б так, що від нього спрямовується в телескоп горизонтального чи вертикального типу. Використовуючи Ц., будують нерухоме зображення об'єкта. Ц. (мал. 2) звичайно використовують у коронографах (під час сонячних затемнень) та ін. сонячних телескопах.
П. М. Полупан.
