Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow зба-земле arrow ЗЕМЛЕУСТРІЙ
   

ЗЕМЛЕУСТРІЙ

землевпорядкування, землевпорядження — сукупність заходів щодо організації використання землі як засобу виробництва та регулювання суспільних відносин, пов'язаних з володінням і користуванням землею. Екон. суть 3. визначають сусп. спосіб виробництва, панівна форма зем. власності. Характер і форми 3. історично змінюються відповідно до розвитку продуктивних сил і зміни виробничих відносин. В бурж. суспільстві 3. здійснюється в інтересах пануючих класів. В СРСР зміст і методи здійснення 3. змінювалися в процесі розвитку соціалістичних форм г-ва відповідно до завдань, що стояли перед країною. Після Великої Жовтн. соціалістич. революції гол. завданням 3. було здійснення Декрету про землю — передача конфіскованих земель у користування трудящих; в роки суцільної колективізації — докорінна перебудова землекористування на соціалістич. засадах, організація території соціалістич. г-в. Після Великої Вітчизн. війни осн. увага спрямовувалась на відновлення землекористування держ. і колективних г-в, 3. укрупнених колгоспів. В 70-і рр. 3. включає систему держ. заходів по здійсненню подальших рішень держ. органів щодо користування землею. Завданнями 3. є організація найбільш повного, раціонального й ефективного використання земель, охорона їх, підвищення культури землеробства. Розрізняють 2 види 3.: міжгосподарський і внутрігосподарський. За допомогою міжгосподарського 3. д-ва регулює зем. відносини, розподіляє і перерозподіляє зем. фонд між галузями нар. г-ва, підприємствами, орг-ціями і установами, створює нові, впорядковує та змінює існуючі землекористування. Міжгосп. 3. пов'язаний з районним плануванням та розміщенням продуктивних сил країни. Завданням внутрігосподарського 3. є створення в межах окремих землекористувань тер. основи для підвищення культури землеробства, повного і високопродуктивного використання землі, техніки й трудових ресурсів, раціональної організації г-в. Внутрігосподарський 3. включає: визначення кількості й розмірів та розміщення виробничих підрозділів г-ва; розміщення населених пунктів, госп. дворів, шляхової сітки; організацію с.-г. угідь і сівозмін; влаштування території сівозмін, а також садів, ягідників, виноградників, сіножатей і пасовищ. Організація території г-ва провадиться на основі перспективного плану його розвитку з урахуванням місцевих природних та екон. умов. В районах поширення водної та вітрової ерозії грунтів 3. передбачає комплекс агро-тех., лісомеліоративних, гідро-тех. та ін. ґрунтозахисних заходів. У г-вах з меліорованими землями організація території пов'язується з розміщенням зрошувальної, осушувальної та колекторно-дренажної сітки. Проект внутрігосп. 3. є основою для розробки планів орг.-госп. устрою колгоспів і радгоспів. Роботи по 3. періодично повторюються залежно від вимог розвитку с.-г. виробн., зокрема при укрупненні г-в, міжгосп. кооперуванні та агропромисловій інтеграції, тощо. 3. здійснюється держ. землевпорядними органами і за рахунок д-ви. Див. також Земельний кадастр, Земельний кодекс УРСР.

Літ.: Удачин С. А. Научные основи землеустройства. М., 1965. Земельний кодекс Української PCP. К., 1970; Перший П. М. Нариси аграрних проблем будівництва соціалізму. К., 1973; Справочник по землеустройству. К., 1973.

П. Ф. Веденичёв.

 

Схожі за змістом слова та фрази