КОНВЕНЦІЯ ПРО БОРОТЬБУ З НЕЗАКОННИМИ АКТАМИ, СПРЯМОВАНИМИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ, 1971
(Монреальська конвенція 1971) — міжнар.-правовий документ, прийнятий державами — членами Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) З.ІХ 1971 у м. Монреалі (Канада). Набула чинності 26.1 1973. Станом на 2000 учасницями Конвенції є понад 140 держав, у т. ч. Україна.
Містить перелік злочинів проти безпеки цив. авіації і заходи боротьби з ними. До цих злочинів, зокрема, належать: акти насильства стосовно осіб, котрі перебувають на борту повітр. судна у польоті, якщо такі акти загрожують безпеці польоту; пошкодження повітр. судна, яке знаходиться в експлуатації; повідомлення завідомо неправдивих даних, що створює загрозу безпеці повітр. судна в польоті; пошкодження аеронавігац. обладнання чи втручання в його експлуатацію, якщо такий акт може загрожувати безпеці повітр. судна в польоті, тощо. Положення Конвенції 1971 стосовно процедури затримання, видачі і покарання злочинців та розслідування зазначених злочинів здебільшого повторюють норми відповідних статей Конвенції про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970 (Гаазької конвенції 1970). У Конвенції 1971 визначено період знаходження повітр. судна «в експлуатації»: він триває з поч. передпольотної підготовки повітр. судна назем. персоналом чи екіпажем і до того, як сплинуть 24 год. після посадки. Період знаходження повітр. судна «в польоті є складовою частиною періоду його стану в експлуатації». 1988 Конвенцію доповнено Протоколом, що стосується незакон. актів насильства в міжнар. аеропортах.
