- старовинний ляльковий театр на Україні. Зародився в 17 ст., поширився у 18-19 ст. В. являв собою поєднання релігійної різдвяної драми й світської гри, елементів усної народно-поетичної творчості. Перша документальна згадка про В. належить до 1667. Вистави В. відбувалися в спец. скриньці, яка зовн. виглядом схожа на макет двоповерхового будиночка, на своєрідну двоярусну сцену. Вертепник, пересуваючи на дротиках дерев'яні ляльки, змінюючи відповідно голос, говорив за кожну дійову особу. Вистави показували на ярмарках, міських площах, по хатах селян і міщан. Починалося дійство на верхній сцені біблійними легендами, потім переходило на нижню сцену, де розігрувалися комічні народнопо-бутові сцени з реального життя. В них гостро висміювалися лицеміри-попи, чванькуваті польські панки, багатії, урядовці тощо. Ця світська частина вистави була пройнята жартами, елементами сатири, яка мала вплив і на канонічну частину, що відбувалася на верхній сцені. Персонажі В.-цікаві соціально-побутові типи -розмовляли соковитою нар. мовою, були вдягнені в нар. одяг. Найпопулярнішими серед них були: Запорожець, Москаль (тобто Солдат), Циган, Баба, Дяк, Шинкар та ін. Відомо кілька варіантів укр. вертепної драми: Сокиринський, або Галаганівський (1771), Волинський (1788-91), Куп'янський (1823), Славутинський (1897), Батуринський і Хорольський (кін. 19 ст.). У 1924-25 існував Межигірський В., в якому йшли вистави на сучасну тематику. На Україні був відомий ще т. з. живий В., в якому ролі дійових осіб виконували не ляльки, а люди [вистава "Різдвяний вертеп" (1918) у "Молодому театрі"]. Укр. В. тісно споріднений з рос. Петрушкою, білорус. батлейкою, польською шопкою. Світська частина вертепної драми - одне з джерел, з якого взяла початок реалістична українська комедія 19 ст.
Літ.: Франко І. До історії українського вертепа XVIII в. Львів, 1906; Марковський Є. Український вертеп. К., 1929; Український драматичний театр, т. 1. К., 1967; Кисіль О. Український театр. К., 1968.
Я. П. Білоштан.
