Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow хім-холм arrow ХМАРИ
   

ХМАРИ

— скупчення в атмосфері продуктів конденсації водяної пари у вигляді дуже дрібних краплинок води, кристалів льоду або їхньої суміші; важлива ланка кругообігу води на Землі. X. вміщують у завислому стані до 109 т води. Формуються вони переважно у тропосфері, де зосереджена осн. кількість водяної пари. Виникають при умові насичення повітря водяною парою та конденсації її на ядрах конденсації. Умови насичення створюються при охолодженні повітря внаслідок адіабатного розширення його при вертикальному підніманні (див. Адіабатні процеси), турбулентному обміні, подоланні гірських перешкод, а також при радіаційному охолодженні тощо. При подальшому зростанні крапель у процесі конденсації і коагуляції з X. можуть випадати опади атмосферні. Основними фізичними характеристиками X. є агрегатний стан їхніх частинок, розміри крапель, розміри й форма твердих частинок, об'ємна концентрація (кількість частинок в одиниці об'єму), водність (вміст сконденсованої води в одиниці об'єму). Важливе значення для розвитку X. мають також електр. заряди частинок, їхній хім. склад, радіоактивність, т-ра, вологість тощо. Вміст рідкої води у X — від часток грама до кількох грамів на 1 м3. За агрегатним станом розрізняють такі X.: крапельні, або водяні; змішані; льодяні, або кристалічні. Краплі у X. можуть бути переохолодженими, залишаючись рідкими до —30° і нижче. При т-рі нижче —40° усі краплі практично замерзають. Розміри крапель у X. становлять тисячні й соті частки міліметра, а їхня концентрація — сотні в 1 см3. Першу міжнар. класифікацію X. було розроблено наприкінці 80-х рр. 19 ст. У наш час їхню форму визначають за Міжнар. атласом хмар. В основу класифікації покладено два принципи — висота X. та їхній зовн. вигляд. За висотою розрізняють X. верх., серед. та нижнього ярусів, а також X. вертикального розвитку. Осн. форми X. нижнього ярусу — шаруваті, шарувато-купчасті й шаруватодощові; серед. ярусу — високошаруваті й висококупчасті; верх. ярусу — перисті, перисто-шаруваті та перисто-купчасті; вертикального розвитку — купчасті, потужнокупчасті й купчасто-дощові. Крім того, у стратосфері можуть виникати перламутрові X. (на вис. бл. 25 км), у мезосфері — сріблясті (на вис. бл. 80 км). Ступінь покриття небосхилу X. визначають за 10-6альною шкалою (див. Хмарність). X. значно впливають на формування погоди та клімату. Штучно змінюючи їхній фазовий стан та структуру, можна керувати деякими процесами у X. В СРСР (зокрема, на Україні, в Молдавії, республіках Закавказзя) ведуться експериментальні роботи у галузі штучного регулювання і перерозподілу опадів, у т. ч. для запобігання градобою (див. Опади штучні). Див. також іл. до ст. Атмосфера Землі, т. 1, с. 288— 289.

К. Т. Логвинов.

 

Схожі за змістом слова та фрази